Судова практика про видачу обмежувального розпорядження

Останнє оновлення 2024-11-11

Один із найефективніших шляхів протидії домашньому насильству — видача обмежувального розпорядження кривдникові в судовому порядку. Для цього жертва має подати до суду відповідну заяву. У год. 2ст. 26 ЗП, присвяченому запобіганню домашньому насильству, зазначено перелік заходів, які можуть бути застосовані до порушника:

1. Заборона перебувати у місці, де проживає постраждала особа.
2. Усунути перешкоду на користування спільним з постраждалою стороною майном.
3. Обмеження на спілкування із жертвою.
4. Заборона наближатися до місця проживання, навчання, роботи або інших локацій, де може бути постраждала особа.
5. Заборона особисто або через інших людей розшукувати жертву, якщо вона вважає за краще, щоб порушник не знав про її місцезнаходження.
6. Заборона контактувати із постраждалою стороною через будь-які шляхи комунікації.

Наша компанія «Турій та Партнери» проаналізувала статистику: судова практика про видачу обмежувального припису така, що на більш ніж 40% усіх розглянутих заяв суд відповів відмовою.

Для видачі обмежувального розпорядження факти кримінальної справи відіграють допоміжну роль

Так, наприклад, у справі №531/352/22 від 22 лютого 2023 року суд першої інстанції видав обмежувальний припис чоловікові заявниці. Мірою було обрано заборону перебування на місці її проживання і наближення до неї. Також чоловіка зобов’язали усунути можливі перешкоди у використанні загального транспортного засобу.

Але апеляційний суд скасував це рішення, відмовив у задоволенні заяви, зазначивши, що звернення громадянки до правоохоронних органів не свідчить про те, що стосовно неї було вчинено домашнє насильство. Також було зроблено акцент на тому, що суперечка щодо нерухомого та рухомого майна має вирішуватись розділом спільної власності пари. Також було зазначено, що будинок, доступ до якого громадянин був обмежений, належить йому на праві приватної власності.

Все розставила на місцях позиція Верховного Суду. Постанову апеляційного суду було скасовано, а рішення суду першої інстанції судді залишили без змін.

Наявність конфлікту в сім’ї не тотожна домашньому насильству

30 січня 2020 року ВС розглянув справу № 545/744/19. У ньому особа 1 виступила проти особи 2, звернувшись до суду першої інстанції з проханням про видачу обмежувального розпорядження та рядом вимог, якими вона має гарантуватися. Рішення було позитивним.

Але рішенням суду апеляційної інстанції було надано відмову, оскільки надані докази не доводили факти, за якими могла б наслідувати видача обмежувального припису.

Верховний Суд був солідарний із цією позицією. Їм було зроблено важливий висновок: факт сварок та непорозумінь, що виникають на побутовому ґрунті у подружжя, говорить про наявність конфлікту, але вчинення акту домашнього насильства не підтверджує.

Видача обмежувального припису є обов’язковою при доведених загрозах з боку кривдника

Судова практика про обмежувальні приписи показує, що, якщо доведено регулярне застосування кривдником у безпосередній чи опосередкованій комунікації погроз та залякування, лексики, що суперечить нормам цивілізованої поведінки, образ та принижень, йому обов’язково видають припис, що обмежує контакт із стороною-заявником. Такі дії розцінюються як психологічне насильство.

Наприклад, відповідну ухвалу було прийнято у справі № 753/10840/19, розглянутій 13 липня 2020 року. Громадянину, для якого порушення прав людини було регулярною практикою, було видано обмежувальний припис терміном на 6 місяців. Цим рішенням було введено заборону на листування, телефонний та інший зв’язок із заявницею. Таким чином, вимоги колишньої дружини кривдника були задоволені частково, на що були всі підстави. З цією позицією погодився Верховний Суд.

Важливі моменти із судової практики

Як показує вивчена нашими професіоналами судова практика про видачу обмежувального припису, заява про видачу такого документа має бути дуже добре обґрунтованою:

• Суть заяви має відповідати вимогам ст. 350-4 ГПК України. Заявник повинен звернути увагу, що у п. 3 ч. 1 цієї статті сказано: заява має містити обставини, оцінивши які суд може ухвалити рішення про видачу обмежувального розпорядження.
• Постраждала сторона зобов’язана надати доказ факту домашнього насильства. Це можуть бути скріншоти текстових повідомлень, які містять погрози.
• Може бути надано рішення суду про визнання особи винною у скоєнні правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУ про адміністративні правопорушення, або зафіксований факт завдання жертві тілесних ушкоджень.

Якщо до заяви додано лише подані до правоохоронного органу державної влади заяви про домашнє насильство, але факт такої події не був зафіксований, відсутні як показання свідків, так і фіксація тілесних ушкоджень, подібні заяви не отримують позитивного рішення — така судова практика.

Але важливо пам’ятати, що домашнє насильство буває не тільки тілесним, а й психологічним, або виявлятися в іншій формі, передбаченій Законом. Видача обмежувального припису має бути засобом запобігання вчиненню інших різновидів домашнього насильства.

Іноді постраждала сторона вказує на заяві бажання покласти на кривдника всі можливі зобов’язання, що містяться в ч. 2 ст. 26 Закону. У зв’язку з цим існує усталена судова практика, за якою, якщо вимоги заявника задовольняються, лише частково. Набагато раціональніше вказувати одне чи кілька зобов’язань, покликаних забезпечити безпеку.