Судова практика щодо незаконного розголошення лікарської таємниці

Останнє оновлення 2024-11-11

Звертаючись до лікувального закладу, кожен громадянин розраховує на те, що його розмова з лікарем залишиться приватною і не буде відомим третім особам. Така інформація в українському законодавстві називається “лікарською таємницею”. Вона має на увазі сукупність відомостей, які стали відомі медичним працівникам та іншим особам, у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків, про хворобу, медичне обстеження, результати огляду, інтимний бік життя пацієнта. Медичні працівники немає права розголошувати отриману інформацію, крім випадків, передбачених законодавством. До таких випадків можна віднести:

• батьки, опікуни мають право на доступ до медичних відомостей своїх неповнолітніх дітей;
• за згодою самого пацієнта;
• на запит адвоката, згідно з укладеним договором з клієнтом;
• тимчасовий доступ до медичних документів громадянина може надати слідчий суддя;
• подружня пара має право знати про стан здоров’я один одного.

Аналіз нормативних актів показує, що зазначена вимога відноситься не тільки до лікаря, а й до інших медичних працівників.

Якими законами регулюється питання лікарської таємниці

Обов’язок зі збереження конфіденційної медичної інформації, знаходить своє відображення у національних, а й у міжнародних документах. Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод визнає інформацію про здоров’я людини невід’ємною частиною права на повагу до особистого життя. У європейській хартії прав пацієнтів відбито можливість кожного на конфіденційність особистої інформації. І це далеко не всі приклади міжнародних норм. В Україні ми також знаходимо чимало нормативних актів, які охороняють особисті дані. По – перше, це Конституція, в якій забороняється використання та розповсюдження інформації про людину без її згоди. Виняток становлять випадки, перелічені у законах. По-друге, Закон України “Основи законодавства України про захист здоров’я” (ЗУ “Основи) у статті 39-1 встановлює заборону здирства за місцем роботи або вчення інформації про діагноз та лікування пацієнта. Конфіденційність медичної інформації також гарантується кримінальним законом.

Стаття 145 Кримінального кодексу України встановлює покарання за навмисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома через використання своїх професійних обов’язків, якщо це призвело до тяжких наслідків. За такі протиправні дії особа може отримати як штраф, так і виправні роботи строком до двох років.

Об’єктом статті є порядок створення лікарської таємниці. Предметом виступають відомості про хворобу пацієнта, дослідження, огляд та його результати, інтимне життя.

З об’єктивного боку злочин за статтею 145 КК України характеризується такими ознаками, як незаконна дія, тяжкі наслідки та причинно-наслідкова між ними. Обов’язковою умовою для складу злочину є наявність негативних факторів для потерпілого. Це може бути самогубство чи заподіяння собі тілесних каліцтв.

Суб’єктами є медичні працівники. Як показує практика, це може бути лікар, головний лікар, медична сестра, фармацевт, завідувач відділення тощо.

З суб’єктивного боку протизаконне діяння за статтею 145 КК України відбувається завжди з прямим наміром. Адже працівник медичної галузі знає, що особисті дані пацієнтів не підлягають розголошенню.

Практика судів, пов’язана з лікарською таємницею

Як показує судова практика щодо незаконного розголошення лікарської таємниці, найбільша кількість рішень мають не кримінальний, а цивільний характер. Стаття 286 Цивільного кодексу (ЦК) України охороняє право фізичної особи на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості отримані при його медичному обстеженні. Фізична особа зобов’язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків або з інших джерел. Шевченківським районним судом міста Чернівці 12 квітня 2018 року було ухвалено рішення у справі № 727/8977/17 про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди. У ньому особа подала позов до міської поліклініки, звинувачуючи головного лікаря в тому, що він розкрив його медичну таємницю без згоди останнього. Вивчивши всі докази, що є у справі, суд задовольнив вимоги позивача.

Цікава справа розглядалася Заводським районним судом міста Миколаєва. У ньому особа подала позов до обласної клінічної лікарні про відміну дисциплінарного стягнення, покладеного на нього. Причиною стало інтерв’ю позивача, в якому він розповів нібито особисту медичну інформацію про пацієнта. Проте сам позивач так не вважає, посилаючись на те, що історія хвороби озвучена не була. У ході судового засідання, вивчивши всі докази, суд задовольнив позовні вимоги.

Непоодинокі випадки касаційного оскарження рішень судів, пов’язаних з лікарською таємницею. Як приклад можна навести ухвалу Верховного суду України від 23 вересня 200 року у справі № 761/29995/17. Колегія суддів розглядала скаргу адвоката позивача. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, хоча особа наполягала на тому, що відповідач незаконно розкрив його особисті медичні відомості. Апеляційний суд підтримав попереднє рішення. У результаті Верховний суд закрив провадження в частині визнання незаконними діями, які виражаються в розголошенні лікарської таємниці.

Якщо Вам потрібна допомога з питань, пов’язаних з медичною інформацією, кому і коли її можна афішувати, – адвокати компанії “Турій та Партнери” нададуть належну юридичну консультацію.