Судова практика щодо опору представникам влади, працівнику правоохоронних органів

Останнє оновлення 2025-06-23

Злочини проти авторитету правоохоронних органів, органів державної влади та місцевого самоврядування передбачені розділом ХV Кримінального кодексу України. Вони являють собою сукупність протиправних дій, які посягають на суспільні відносини між органами державної влади та фізичними особами у зв’язку із виконанням адміністративних функцій. Їхня небезпека полягає в тому, що вони руйнують нормальну діяльність вищезгаданих структур, можуть спровокувати падіння авторитету держави, завдати шкоди здоров’ю інших людей.

Проблема захисту представника правоохоронного органу залишається актуальною завжди, для цього було прийнято певні законодавчі норми. Насамперед уже згаданий вище Кримінальний кодекс України, а саме стаття 342, яка передбачає кримінальну відповідальність за опір представнику влади, у тому числі й правоохоронному органу. Також існує Закон України “Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів”, Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Правова характеристика статті 342 Кримінального кодексу України

Розглянемо докладніше статтю 342 КК України. Вона складається з трьох частин:

• частина 1 встановлює покарання за опір представнику влади, крім державного виконавця, під час виконання ним службових обов’язків;
• частина 2 встановлює покарання за опір працівникові правоохоронних органів, державному чи приватному виконавцю, військовослужбовцю під час виконання службових обов’язків;
• частина 3 встановлює покарання за примус до насильницьких дій по відношенню до перелічених вище осіб.

Об’єктом аналізованого злочину можна назвати нормальну діяльність державних та правоохоронних органів.

Об’єктивну сторону становлять такі протизаконні дії: опір, і час скоєння злочину – потерпілий має бути у виконанні службових обов’язків. Питання застосування особою опору докладно висвітлено у ухвалі Верховного суду України від 20 жовтня 2020 року. У справі N 444/2115/17 колегія суддів роз’яснила, які дії вважаються протизаконними стосовно поліцейського, а які ні. З повним текстом можна ознайомитись за посиланням.

Суб’єктом злочину за статтею 342 КК України може бути особа, яка досягла 16 років.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим наміром. Як показує практика, злочинець розуміє, що перед ним представник державного чи правоохоронного органу, і чинить заборонений опір. Однак, якщо в цей момент людина не розуміє стосовно кого вона чинить опір, тоді складу злочину за статтею 342 КК України відсутній. Про це нам чітко говорить Верховний суд України у своїй постанові від 15 січня 2020 року. Якщо говорити коротко, то особа не несе кримінальної відповідальності, якщо не змогла ідентифікувати тих, хто намагався її затримати та чинила опір.

Застосування статті 342 Кримінального кодексу України у практиці судів

Як показує судова практика щодо опору представникам влади, працівнику правоохоронних органів, що найчастіше потерпілими виступають саме поліцейські на службі. Наприклад ознайомимося з вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2021 року. У справі №: 343/1336/20 людині було пред’явлено звинувачення у опорі представнику правоохоронних органів у виконанні службових обов’язків та нанесенні тілесних каліцтв середньої тяжкості. У ході судового розгляду між сторонами було укладено примирення. Однак суд визнав обвинуваченого винним і призначив покарання у вигляді випробувального терміну.

Ще одну справу розглядали Ленінський районний суд міста Харкова. У ньому двох злочинців звинувачували за частиною 2 статті 352 КК України включно. Після вивчення всіх наявних доказів суд виніс вирок, у якому призначив обом особам умовний термін.

Якщо Ви стали жертвою протиправних дій з боку працівників державних органів чи поліції, або виявились по інший бік злочину, – адвокати компанії “Турій та партнери” нададуть Вам повну юридичну підтримку. Досвідчені юристи кримінальної справи допоможуть розібратися з усіма тонкощами законодавства та відновити порушені права та свободи.