Судова практика щодо ухилення від військової служби шляхом самокаліцтва

Останнє оновлення 2024-11-11

Цінність військової служби в останні роки зросла в десятки разів, а бути частиною цієї структури – ознака самої відваги та незламного характеру. Саме завдяки людям у військовій формі між країнами зберігаються цивілізовані відносини. Вони є і стримуючим чинником у разі виникнення будь-яких конфліктів. Конституція України свідчить, що захист незалежності та територіальної цілісності є зобов’язанням для кожного громадянина України.

Однак у кожного правила є винятки, і, як показує практика, далеко не всі готові витратити кілька років свого життя на виконання обов’язку захисту батьківщини. Крім того, на військовослужбовців покладається безліч обов’язків, таких як непохитно дотримуватися законів України, військової присяги та виконувати накази командирів. Все це визначає специфіку суспільних відносин у сфері несення військової служби, а також особливості та небезпеку їх порушень.

Огляд статті 409 Кримінального кодексу України

Нормативною базою для боротьби з такими злочинами є розділ ХІХ у Кримінальному кодексі України. Більш конкретно нас цікавить стаття 409, в якій описано один із видів військових злочинів. Він полягає в ухиленні від військової служби за допомогою самокаліцтва або в інший спосіб. Вищезгадана стаття складається з 3 частин, до яких належать такі протизаконні дії:

• шляхом самокаліцтва, або симуляції хвороби, або підробка документів або іншого виду обману (частина 1);
• відмова від несення обов’язків служби (частина 2);
• всі вищеперелічені події, скоєні за умов воєнного часу чи бойової обстановці (частина 3).

Варто зазначити, що санкція статті є досить суворою, і передбачає лише одне покарання – позбавлення волі від двох до десяти років.

Об’єктивний бік становлять певні дії військовослужбовця, з допомогою яких він ухиляється від несення служби. До них належать: підробка документів; симуляція хвороби; самокаліцтва; відмова від проходження служби.

Якщо розглядати об’єкт статті 409 КК України, то ним виступає порядок несення військової служби.

Суб’єктивна сторона характеризується лише прямим наміром. При цьому особа має на меті тимчасово або зовсім ухилиться від своїх обов’язків. Якщо ж цієї мети немає, то складу злочину за статтею 409 КК України не буде.

Суб’єктом такого злочину може бути будь-який військовослужбовець, а також військовозобов’язані.

Практика судів щодо застосування статті 409 Кримінального кодексу України

Судова практика щодо ухилення від військової служби шляхом самокаліцтва чи іншими способами різноманітна, і можна знайти чимало рішень судів, пов’язаних із цим злочином. Один із випадків описаний у вироку Бориспільського міськсуду Київської області від 17 лютого 2020 року. Суд розглядав справу № 359/1072/20, в якій було висунуто звинувачення військовослужбовцю за контрактом за частиною 3 статті 409 КК України. Згідно з вироком, особа, для ухилення від несення служби, надала підроблені документи щодо нібито його хвороби. І подав своєму командуванню відповідний рапорт про звільнення його у запас. У ході судового розгляду між сторонами було укладено угоду про визнання вини. Вивчивши матеріали справи, суд призначив покарання у вигляді випробувального терміну на один рік із покладанням певних обов’язків на обвинуваченого.

Ще один приклад ухилення від несення служби шляхом обману міститься у справі №367/189/19, яку розглядали Ірпінським районним судом Київської області. У вироку від 05 червня 2019 року військовослужбовцю було присуджено покарання також випробувальним терміном за рік за надання командиру неправдивої інформації.

Варто ознайомитись і з практикою апеляційних судів щодо застосування статті 409 КК України. Заслуговує на увагу справа № 695/596/16-к, вирок за якою розглядався в Апеляційному суді Черкаської області. Суд першої інстанції виправдав обвинуваченого за відмову від несення військової служби в умовах особливого становища. Причина цього – відсутність у діях особи складу якихось злочинів і необхідних доказів під час досудового розслідування.

Не погодившись із таким рішенням суду, прокурором було подано скаргу, де просив призначити покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. Вислухавши пояснення всіх сторін у справі, повторно вивчивши всі докази та свідчення свідків, апеляційний суд дійшов висновку, що попередній вирок необхідно скасувати та винести новий. У результаті військовослужбовцю було призначено випробувальний термін три роки із застосуванням різних обов’язків.