Судова практика з домашнього насильства

Останнє оновлення 2025-06-23

Домашнє насильство є досить поширеною проблемою нашого суспільства. Вона має системний характер і оповита багатьма стереотипами, що лише посилює становище жертв. Ситуація, що склалася, призводить до того, що величезна кількість злочинів виявляються поза полем зору правоохоронних та інших соціальних органів. Адже часто потерпілий банально боїться звертатися по допомогу до поліції. А якщо подає заяву – надалі відмовляється від нього або просить закрити справу.

Законодавче регулювання такого злочину, як домашнє насильство

Щодо міжнародних правових актів, то у 2022 році Україна ратифікувала для себе Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок та домашнього насильства, та боротьбі з цими явищами. Її норми стали обов’язковими до застосування нашій країні. Крім того, існує Закон України “Про попередження та протидію домашньому насильству”  (далі – Закон). Він регулює правовідносини, що виникають у процесі запобігання насильству. Кримінальний кодекс України містить статтю 126-1, яка передбачає кримінальну відповідальність за цей злочин. Адміністративна відповідальність за домашнє насильство настає відповідно до статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Поняття ” домашнього насильства ” розкривається у Законі, саме у статті 1. Під ним мається на увазі діяння фізичного, психологічного, сексуального, економічного насильства, яке відбувається у межах сім’ї, чи загроза скоєння такого діяння. Суб’єктами можуть виступати подружжя, колишнє подружжя, родичі, особи, які проживають спільно, але не є кровними родичами. З вищевказаного визначення можна назвати такі форми насильства у ній:

• фізичне – включає нанесення іншій особі тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, штовхання, кусання, залишення в небезпеці та інше;
• психологічне – включає у собі словесні образи, приниження, переслідування, залякування, інші дії, створені задля обмеження свободи людини;
• сексуальне – включає у собі дії проти сексуальної свободи, її обмеження, зокрема стосовно дитині чи його присутності;
• економічне – включає у собі навмисне позбавлення житла, їжі, грошей, документів, заборону працювати, навчання чи навпаки примус до них.

Кримінальний злочин, пов’язаний із домашнім насильством, важливо правильно кваліфікувати згідно з КК України. Тому слід ознайомитись із постановою Верховного суду України від 12 лютого 2020 року у справі № 453/225/19. У ньому судді об’єднаної палати роз’яснили, що будь-яке протизаконне діяння слід вважати таким, що пов’язане з домашнім насильством, якщо в ньому є хоч одна ознака, передбачена Законом. З повним текстом можна ознайомитись за посиланням.

Практика судів, пов’язана з розглядом справ про домашнє насильство

Як показує судова практика щодо домашнього насильства, найчастіше має місце бути адміністративне правопорушення. Відповідно до статті 173-2 КУпАП, за вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого було завдано фізичної чи психологічної шкоди потерпілому, передбачено покарання у вигляді штрафу, громадських робіт чи адміністративного арешту. Сюди відноситься і невиконання термінового заборонного припису особою, щодо якої він винесений.

Приклад психологічного насильства ми можемо побачити у справі N 538/684/22, яку розглядав Лохвицький районний суд Полтавської області. У ухвалі від 29 червня 2020 року суд призначив особі арешт строком 5 днів за частиною 2 статті 173-2 КУпАП.

Якщо особа, на яку складено адміністративний протокол, не з’явилася на судове засідання, – це не є перешкодою для розгляду справи по суті. Так, Деснянський районний суд міста Києва ухвалив ухвалу від 14 квітня 2022 року у справі N 754/809/22 без участі злочинця. Адже згідно зі статтею 268 КУпАП присутність особи не є обов’язковою умовою для ухвалення рішення.

Кримінальна відповідальність настає у разі застосування насильства, поєднаного з тілесними ушкодженнями, погрозами, переслідуваннями, позбавленням житла, грошей, іншого майна та інше. Тоді дії кваліфікуються за статтею 126-1 КК України. Вона говорить, що систематичне, навмисне вчинення фізичного, економічного чи психологічного насильства стосовно іншого чоловіка, що призводить до страждань, розладом здоров’я, емоційної залежності, втрати працездатності або погіршення якості життя, тягне за собою покарання у вигляді громадських робіт, арешту, обмеження чи позбавлення волі. Крім чоловіка, потерпілим може бути й інша особа, з якою обвинувачений перебував у близьких стосунках.

Як показує практика, часто трапляються випадки психологічного насильства дітей над батьками. Приклад подібної справи можна знайти у Новограді – Волинському міському суді Житомирської області. Згідно з вироком від 06 квітня 2021 року син, будучи в стані алкогольного сп’яніння, систематично погрожував і словесно ображав свою матір. Суд, вивчивши всі докази, призначив покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. Таке рішення було ухвалено з урахуванням неодноразових раніше судимостей, зокрема за статтею 126-1 КК України.

Коли потрібна юридична допомога?

Якщо ви стали жертвою домашнього насильства, правильним рішенням буде звернутися по допомогу до правоохоронних органів. Мовчання та ігнорування лише посилить ситуацію, адже подібні дії матимуть систематичний характер. Як можна помітити, законодавство про насильство є досить різноманітним, і розібратися в усіх тонкощах вам зможуть допомогти адвокати компанії “Турій та Партнери”.