Судова практика з хуліганства

Останнє оновлення 2024-11-11

Хуліганство — грубе порушення громадського порядку, яке карається законом як вияв неповажного ставлення до суспільства, зухвалості чи виняткового цинізму. Злочинець може отримати адміністративне чи кримінальне покарання.

Безпосередній об’єкт хуліганства — система відносин та правил поведінки у суспільстві. Додатковим об’єктом може бути здоров’я іншої людини, громадська безпека чи авторитет органів влади.

Зазначене у ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу поняття “грубе порушення” – це оцінна категорія. Її суть залежить від певних обставин скоєння винним злочину. Такими суд вважає виключно ті діяння, які завдали істотної шкоди громадському порядку. Грубість хуліганської дії визначається різними особливостями:

• Характер порушення.
• Наслідки.
• Місце.
• Тривалість вчинення.
• Кількість, вік, здоров’я потерпілих.
• Ступінь порушення інтересів осіб або установ, яким було завдано шкоди.

Як показує судова практика, який завжди за доказі факту скоєння хуліганства визначається суть ознаки «грубого порушення». З цього матеріалу ви дізнаєтесь про судову практику у справах про хуліганство.

Значна роль досудового розслідування під час розгляду справ про хуліганство

До судів нерідко спрямовуються справи, розслідувані односторонньо, над повною мірою, котрий іноді з дефіцитом об’єктивності. У справах, відправлених судами на додаткове розслідування, поширене невстановлення часу, місця, способу, мотиву вчиненого дії, були притягнуті до відповідальності усі особи, які мають її понести.

Трапляється, що суд, повертаючи справу на дорозслідування через неповноту досудового слідства, не вказує причини такого рішення. Наприклад, Жовтневий районний суд міста Харкова ухвалою від 2 липня 2004 року направив на дорозслідування кримінальну справу двох громадян, обвинувачених за частиною 3 статті 206, а також частини 2 статті 296 КК.

У ухвалі було зазначено, що органу досудового слідства потрібно було відновити всі обставини події, задіявши свідків, потерпілих та підсудних, адже їх свідчення різнилися. Судова палата у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області рішенням від 26 жовтня 2004 року скасувала цю ухвалу через порушення вимог ст. 281 КПК, справа підлягала новому розгляду в суді.

Хуліганство, скоєне з особливим цинізмом

Хуліганським вчинком, що супроводжувався винятковим цинізмом, вважається дія, пов’язана з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі. Це можуть бути такі дії:

1. Прояв безсоромності.
2. Груба непристойна поведінка.
3. Знущання з хворого, дитиною або людиною похилого віку, особою, яка перебуває в безпорадному стані.

Готуючи огляд судової практики у справах про хуліганство, фахівці нашої компанії «Турій та Партнери» знайшли безліч прикладів таких справ. Ось одна з них. Малинівський районний суд Одеської області у 2004 році 29 жовтня засудив громадянина за ч. 1 ст. 296 КК за те, що той, перебуваючи на зупинці громадського транспорту у стані алкогольного сп’яніння, пошкодив рекламний щит.

Дії порушника супроводжувалися нецензурною лайкою, а свідками цього було багато громадян, на зауваження яких хуліган не реагував. Якби громадянин обмежився лише висловлюваннями та домаганнями, це було б кваліфіковано просто як дрібне хуліганство, судова практика показує, що часто на цьому порушники не зупиняються.

На додаток до цього, винний із винятковим цинізмом неподалік від зупинки на проїжджій частині вулиці справив потребу, тим самим зупинивши рух транспортних засобів, а далі чіплявся до перехожих та водіїв.

Іноді суд не відрізняє особливої зухвалості та виняткового цинізму. Як, наприклад, у випадку із справою, розглянутою Апеляційним судом Львівської області. Вирок Галицького районного суду Львова від 28 вересня 2004 року, яким громадянина засудили за ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу було змінено.

Якщо точніше, то дії винного мали дещо інший склад скоєного злочину. З огляду на це було виключено вказівку про те, що, крім особливої зухвалості, був присутній ще й винятковий цинізм, оскільки останній у діях підсудного не був виявлений. Нахабна поведінка, буйство, учинення скандалу у поєднанні з насильством були помилково прийняті судом за винятковий цинізм.

Розмежування хуліганства та злочини проти життя та здоров’я людини

Говорячи про судову практику у справах про хуліганство, не можна обминути той факт, що часто виникають труднощі при розмежуванні хуліганства та злочинів, спрямованих проти життя та здоров’я людини. За статтями КК варто кваліфікувати злочини, які скоюються винним стосовно його рідних, знайомих через ворожість та ін., а також супроводжуються такими діями:

• Загрози позбавлення життя.
• Заподіяння побоїв.
• Завдання тілесних ушкоджень.

Як хуліганство подібні дії можна розцінити, якщо вони пов’язані з очевидним грубим порушенням соціального порядку, а злочинець керувався неповагою до суспільства. При розгляді справ про дрібне чи більш серйозне хуліганство судова практика вчить спиратися на ст. 33 КК.

Готуючи огляд, ми помітили: так і вчинив Дніпровський районний суд міста Дніпродзержинська 2 червня 2006 року, виносячи вирок у справі громадянина, який вчинив низку злочинів. Покарання за них передбачено за ч. 1 ст. 121, а також ч. 4 ст. 296 КК.

Перебуваючи під впливом алкоголю, винний, з хуліганських спонукань, ударив потерпілого по голові, а потім із застосуванням ножа завдав удару в живіт. Рішенням Верховного Суду України від 28 листопада 2006 року вирок було залишено незмінним.