Відповідальність за насильницьке зникнення

Останнє оновлення 2025-06-10

У 2018 році в Україні був прийнятий Закон №2505-VIII «Про правовий статус осіб, зниклих без вести», згідно з яким Кримінальний кодекс доповнили статтею 146-1 (насильницьке зникнення). Дана норма багато в чому дублює статтю 146 (протизаконне позбавлення волі або викрадення людини), але відрізняється суб’єктами і деякими особливостями їх поведінки, а саме:

• злочин скоюється представниками держави (в тому числі іноземного);
• винні не визнають факт позбавлення волі, арешту, викрадення потерпілого;
• відомості про долю або місце перебування жертви ховаються.

Обвинувачення за ч.2 ст.146-1 може пред’являтися посадовим особам, які:

• дали незаконне розпорядження безпосереднім виконавцям;
• навмисно не вжили заходів для звільнення потерпілого;
• не повідомили про те, що трапилося в компетентні органи.

Якщо подібні діяння мають місце з боку працівників правоохоронних органів, вони кваліфікуються за ст.371 КК (свідомо протизаконне затримання, привід, утримання під вартою або домашній арешт).

Склад злочину по ст.146-1 КК

На підставі процесуального законодавства, перед винесенням вироку суд обов’язково перевіряє наявність в діяннях підсудного складу кримінального правопорушення, включаючи такі елементи:

Об’єкт – особиста свобода, гарантована ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.29 Конституції України, Декларацією ООН про захист від насильницького зникнення. За цими документами, ніхто не може бути затриманий або триматися під вартою, крім випадків, прямо передбачених законом.

Легальне обмеження свободи допускається тільки:

• за вмотивованим рішенням суду;
• для запобігання або припинення протиправних діянь;
• с целью принуждения лица к выполнению обязанностей или судебных предписаний;
• по відношенню до неповнолітніх, для передачі їх батькам або органам опіки;
• по відношенню до душевнохворих, бездомним, бродягам, наркоманам, алкоголікам;
• в карантинних цілях, щоб не допустити поширення інфекційних захворювань;
• щоб уникнути незаконного перетину кордону;
• для депортації / екстрадицію з країни.

Порядок затримання і статус осіб, які мають право це робити, повинен бути позначений в діючих нормативних актах.

Потерпілим у справах про насильницьке зникнення може виступати будь-яка людина, незалежно від громадянства, національності, віку та інших відмінностей.

Об’єктивна сторона виражається в таких протиправних діяннях, як:

• арешт – тримання особи в ізоляції від суспільства на строк від 1 до 6 місяців (ст.60 КК);
• затримання – тимчасовий запобіжний захід, без визначення слідчого судді або суду вона не може тривати більше 72 годин (ст.211 КПК);
• позбавлення волі – створення умов, при яких потерпілий не може покинути певне місце, хоча бажає цього;
• викрадення – заволодіння людиною будь-яким способом і переміщення в просторі проти його волі (відкрито, таємно, шляхом обману, через зловживання довірою, прояви загроз, насильства та ін.);
• приховування інформації про долю і місце перебування особи, невизнання факту арешту;
• видача наказу / розпорядження про позбавлення кого-небудь волі без законних підстав;
• умисне неповідомлення про насильницьке зникнення до відповідних органів;
• умисне невжиття заходів для звільнення неправомірно затриманого.

Злочин вважається завершеним з моменту реалізації будь-якого з перерахованих варіантів поведінки. Наслідки не мають значення для кваліфікації, але враховуються при виборі санкції, а також можуть стати приводом для застосування в сукупності інших статей КК (наприклад, якщо потерпілому завдавали тілесних ушкоджень, його катували, не надавали медичну допомогу і т.д.).

Суб’єкт – спеціальний, тобто по ст.146-1 КК до відповідальності притягуються виключно представники держави.

Згідно з Приміткою до цієї норми, до них відносяться:

1. українські посадовці, а також окремі громадяни або їх групи, які діють з дозволу, за згодою або з підтримкою держави;
2. іноземні держслужбовці, військові, поліцейські, розвідники, працівники спецслужб, а також особи, які виконують їхні вказівки;
3. учасники незаконних військових формувань, збройних банд і груп найманців, які створені, підтримуються, фінансуються, керуються з боку РФ;
4. представники окупаційної адміністрації РФ, співробітники її державних органів, структур, самопроголошених урядових організацій, узурпували владу на незаконно захоплених територіях України.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел, тобто винні мають усвідомлювати протиправний характер своїх дій або бездіяльності. Виконання незаконного наказу / розпорядження з боку вищого керівництва, незнання або нерозуміння діючих норм закону від кримінальної відповідальності не звільняє.

Покарання за насильницьке зникнення в Україні

Санкції ст.146-1 більш суворі, ніж по ст.146 КК, так як підсудними у ній виступають не пересічні громадяни, а суб’єкти владних повноважень, силовики та інші особи, наділені особливим статусом в державі (в тому числі іноземною). Так, тут не передбачено обмеження волі, а є тільки тюремне ув’язнення протягом досить тривалого терміну.

1. За протизаконне затримання, арешт, викрадення, позбавлення людини свободи, що в подальшому поєднується з відмовою визнати цей факт, приховуванням інформації про місце перебування і долі потерпілого винним загрожує

• від 3 до 5 років в’язниці

2. Тим, хто віддав розпорядження / наказ здійснити вищезазначені дії, або при наявності відповідних повноважень не вжив заходів по звільненню заарештованого (знаючи про протиправність його утримування), або не повідомила про цей випадок до компетентних органів (СБУ, Національну поліцію, дипломатичне представництво на території іншої країни), може бути призначено покарання у межах

• від 5 до 7 років в’язниці.

Чим допоможе адвокат у кримінальних справах?

Захист базових свобод людини – одна з головних професійних завдань кожного юриста. Відповідно до ст.131-2 Конституції, в Україні дана функція покладається на адвокатів, які наробили винятковими повноваженнями представляти інтереси своїх клієнтів в будь-яких державних інстанціях і судах всіх рівнів, від районних або міських до міжнародних.

Звертатися за такою допомогою можуть учасники кримінального провадження, родичі або друзі осіб, зниклих без вести, громадські організації та об’єднання. Види послуг залежать від процесуального статусу клієнта, а також від цілей, які необхідно досягти. Це може бути:

• консультування в сфері законодавчого регулювання тих чи інших питань;
• підготовка офіційних адвокатських запитів, збір документів і матеріалів;
• складання та подання заяв, скарг, клопотань, позовів;
• участь в слідчих заходах, ведення справи в судах;
• захист від кримінального обвинувачення, поліпшення становища засудженого;
• відстоювання інтересів потерпілого або членів його сім’ї;
• стягнення компенсацій, соціальних виплат, пенсій і т.п.

Отримати якісне юридичне обслуговування в місті Київ або інших регіонах України Ви можете, звернувшись до фахівців компанії «Турій та Партнери» за номером, вказаним на сайті.