Відповідальність за підкуп виборця, учасника референдуму, члена виборчої комісії або комісії з референдуму

Останнє оновлення 2025-06-10

Стаття 69-а Конституції України закріплює, що референдум – це одна з форм безпосередньої, прямої демократії, через яку народ здійснює своє волевиявлення. За допомогою даного способу українські громадяни шляхом голосування можуть приймати закони України та інші рішення з найважливіших питань місцевого та загальнодержавного значення.

Кримінальна відповідальність за підкуп виборця, учасника референдуму, члена виборчої комісії або комісії з референдуму

Дії винної особи будуть кваліфікуватися за статтею 160 КК в разі вчинення одного з альтернативних діянь, зазначених у диспозиції даної статті. У ній закріплено, що за прийняття обіцянки, будь-якого пропозиції або отримання для 3-го особи або для себе будь-якого розміру неправомірну вигоду за вчинення або не вчинення певних дій, які пов’язані з прямою реалізацією їм права на участь у референдумі або своїх виборчих прав , злочинець може отримати такі покарання:

• до 2-х років позбавлення особистої свободи або робіт виправного характеру;
• грошовий штраф від 300 до 400 НМДГ (тобто від 5100 грн. до 6800 грн.).

Суб’єктами таких дій можуть бути лише офіційний спостерігач, виборець, учасник референдуму, а також члени комісії референдуму або виборчої комісії.

У разі вчинення дій, які підпадають під другу частину даної статті, можна отримати покарання до 6-ти років позбавлення волі. Потрапити до в’язниці на такий великий термін можна за надання, обіцянку або пропозицію представникам комісії з референдуму або виборчої комісії, визначеному кандидату, учаснику або виборцю референдуму неправомірної вигоди.

Як закріплено в примітці до ст.160 КК неправомірною вигодою можуть бути:

• спиртні напої, тютюнові вироби, а також продукти харчування (їх вартість значення не має);
• нематеріальні, а також матеріальні активи, вартість яких не перевищує еквівалент 0,06 НМДГ (в тому числі сертифікати, грошові кошти, лотерейні квитки, подарункові пільги, роботи, послуги, переваги, товари та ін.).

Все вищевказане може надаватися, бути обіцяним або пропонуватися на безкоштовних або інших пільгових умовах виборцям, кандидатам, членам виборчої комісії чи учасникам референдуму.

Цікаво, що дана стаття була кардинально змінена Законом України від 16.07.2020г. №805-IX, який був спрямований на вдосконалення виборчого законодавства. Тобто диспозиція даної статті була викладена в зовсім іншому вигляді, так як законодавець вирішив сконцентрувати увагу не просто на порушення законодавства про референдум, а саме на підкуп його учасників.

Поняття всеукраїнського та місцевого референдумів

Конституцією України закріплено питання, які громадяни можуть розглядати на всеукраїнських референдумах. Сюди відносять питання, віднесені Основним Законом до безпосереднього ведення України. Тільки на всеукраїнському референдумі можуть розглядати питання про входження України в освіти конфедеративного або федеративного типу, а також вихід з них, про реалізацію права українського народу на самовизначення.

Варто відзначити, що на всеукраїнському референдумі не можуть розглядати такі питання:

• пов’язані зі звільненням, призначенням або обранням посадових осіб, які відносяться до безпосередньої компетенції Кабінету Міністрів, Президента або ВРУ;
• щодо прийняття українськими держорганами невідкладних і надзвичайних заходів щодо захисту
• безпеки і здоров’я громадян, охорони громадського порядку;
• помилування або амністії;
• віднесені українським законодавством до безпосереднього відання органів прокуратури або суду.

Що стосується місцевих референдумів, то його поняття закріплено в ст.7 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», де зазначено, що це форма вирішення представниками територіальної громади питань, що відносяться до місцевого значення, за допомогою прямого волевиявлення.

Предметом розгляду місцевого референдуму можуть бути будь-які питання, які віднесені українською Конституцією та іншими законами до безпосереднього відання органів місцевого самоврядування. Але законодавство забороняє розгляд на даному виді референдуму питань, які можуть вирішуватися тільки органами державної влади. Прийняті місцевим референдумом рішення є обов’язковими для виконання тільки на території відповідної територіальної громади.

У контексті даної статті поняття «законодавство про референдум» потрібно розуміти в широкому сенсі, адже для притягнення винної особи до відповідальності кримінального характеру в обвинуваченні потрібно вказувати конкретні порушення, які були допущені суб’єктом злочину з посиланням не тільки на закони, а й на діючі підзаконні акти. Природно, що головним Законом в системі законодавства про референдуми є Конституція України, а також підзаконні акти ЦВК (Центральна виборча комісія), які стосуються питань, безпосередньо пов’язаних з проведенням і організацією референдумів.

Раніше цю сферу також регламентував Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» (діяв до 06.11.2012г.), Але він втратив свою силу прийнятим пізніше Законом «Про всеукраїнський референдум». Але станом на сьогодні навіть цей Закон є не чинним, так як він був визнаний неконституційним за Рішенням Конституційного суду від 26.04.2018 року №4р / 2018. Деякі норми, що регламентують проведення референдумів, закріплені у Виборчому кодексі, але їх явно не достатньо, адже ще потребує детального закріплення всієї процедури проведення існуючих видів референдумів (як місцевих, так і всеукраїнських).

Вищевказане свідчить про те, що застосування на практиці даної статті є практично неможливим у зв’язку з відсутністю чіткого нормативного регулювання даної сфери, тому тільки прийняття відповідних законів зможе стимулювати боротьбу, в тому числі з підкупом виборців під час проведення референдумів.

Що робити, якщо звинуватили за підкуп учасника референдуму, виборця, члена комісії з референдуму або виборчої комісії

Як висновок можна прийти до висновку, що ст.160-а КК є радше декларативною, тобто регламентує, що є відповідальність за певні дії, за які можна отримати кримінальне покарання. Але фактично, у зв’язку з відсутністю законодавчого регулювання, дана стаття на практиці не застосовується взагалі, тим більше що за роки незалежності в Україні було проведено всього два Всеукраїнських референдуму (в 1991 і 2000 роках) і два місцевих референдуму (в 1991 році).

Станом на сьогоднішній день діюча влада найближчим часом обіцяє прийняти закон про всеукраїнський та місцеві референдуми. Тільки після цього цю статтю можна буде застосовувати на практиці, і притягати до відповідальності за вчинення таких дій. У разі необхідності юридичного супроводу політичної партії, важливо обзавестися послугами висококласних фахівців. Адвокати юридичної компанії «Турій та Партнери» мають глибокі пізнання в області виборчого права, тому зможуть забезпечити якісний захист і супровід під час проведення виборів будь-якого рівня.