Відповідальність за порушення недоторканності житла

Останнє оновлення 2025-06-10

Відповідно з 30-ою статтею української Конституції кожній людині гарантується недоторканність житла. Здійснення проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них обискних заходів або огляду допускається виключно за вмотивованим судовим рішенням.

Право на недоторканність житла є правом, що гарантує захист від будь-якого проникнення у володіння особи, яке забороняє протиправне втручання в особисте людське життя, за допомогою протизаконних посягань на дане право або іншого володіння особи. Право на недоторканність житла – це одна з найбільш важливих особистих прав в демократичних державах, адже його забезпечення говорить про високий розвиток державних інститутів. Адже в разі його всебічного гарантування, кожна людина може захистити свої свободи і права в судовому порядку. 

Кримінальна відповідальність за порушення недоторканності житла

Законодавче встановлення відповідальності кримінального характеру за здійснення дій, з метою незаконного проникнення в житло або інше володіння особи, протизаконне проведення в них обшуку або простого огляду, а також протиправне виселення або інші дії, які порушують недоторканість житла особи, передбачено в статтею 162-ой КК . За такі дії винну особу може отримати покарання від грошового штрафу до обмеження особистої свободи.

Якщо ж такі дії вчиняються службовою особою або з погрозою застосування насильства або з його застосуванням, то в такому випадку можна отримати тюремний термін від 2-х до 5-ти рік.

Об’єкт даного правопорушення – це суспільні відносини, які виникають під час реалізації громадянином свого конституційного права на житло. Що стосується предмета, то їм може бути житло або інше володіння особи.

Житлом є приміщення, яке призначене для тимчасового або постійного проживання людини (квартира, приватний або садовий будинок, дача або кімната в готелі). Цим поняттям також охоплюються складові частини, які використовуються для зберігання майна або відпочинку (кладовки, веранди, балкони і т.д.). Відповідно до усталеної практики, житлом не визнаються приміщення, які непристосовані і не призначені для тимчасового або постійного проживання (окремо стоять від будівлі гаражі, погреби або інші господарські споруди).

Що стосується інших володінь громадянина, то сюди відносять будь-які інші споруди (наприклад, льох, гараж, літня кухня, сарай), транспортні засоби, земельні ділянки, які перебувають у володінні особи.

Як вище вже зазначалося, відповідно до українського та міжнародного законодавства, право на недоторканність житла є основоположним, але є ситуації, коли воно може бути порушено. Так, у разі отримання рішення суду, за процедурою, передбаченою в Кримінальному процесуальному кодексі, уповноважена особа має прав проникнути в житло людини. Але є випадки, коли навіть без такої судової санкції, можна порушити право на недоторканність житла. Так, відповідно до третьої частини ст.30-ой Конституції існують нагальні випадки, під час яких таке проникнення буде вважатися законним:

• під час безпосереднього переслідування особи, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення;
• під час порятунку майна і життя людей.

Протиправним виселенням вважається здійснення активних дій, під час яких особа виселяють із займаного ним житлового приміщення, якщо порушені процедури, які передбачені законом, або відсутні законні на це підстави.

Як вище вже зазначалося, розглядається злочин має два кваліфікуючих ознаки:

• вчинення з погрозою застосування насильства або з його застосуванням;
• вчинення службовою особою.

Цікаво, що передбачені в статтею 162-ой КК дії вважаються досконалими службовою особою, якщо:

• така особа не має передбачених на їх здійснення повноважень (наприклад, комендантом гуртожитку, главою державної адміністрації або органу місцевого самоврядування);
• вони вчинені службовою особою, уповноваженою на їх здійснення (держвиконавцем, прокурором, слідчим і т.д.), але без передбаченого законодавством судового рішення, яке дає право на проведення таких дій.

Недоторканність житла відповідно до європейського законодавства

У багатьох діючих міжнародних документах закріплено право людини на гарантії недоторканності особистого житла. Так, в ст.12 Загальної декларації прав людини, яка прийнята в 1948-му році, закріплено, що ніхто не може зазнавати, в тому числі, безпідставного посягання на недоторканність його житла. Необхідність забезпечення житлової недоторканності вказана також в ст.17 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права.

Крім того, прийнята в 1950-му році Конвенція про захист основних людських свобод і прав в статті 8-ий закріплює, що кожен має право на повагу до його сімейного і особистого життя, його кореспонденції і житла.

Цікаво, що вищевказана Конвенція в поняття «житло» включає житло не тільки фізосіб. В окремих ситуаціях, в це поняття підпадають офісні приміщення юридичних осіб.

Європейський суд в юридичне поняття «житло», крім будинків або квартир, включає приміщення, в якому особа працює, а також власність, займану особою певний проміжок часу. Так, в рішеннях «Пантелеєнко проти України» і «Німітц проти Німеччини» приміщення, які зайняті по причині заняття професійною діяльністю, були визнані житлом. У справі «Пантелеєнко проти України» в поняття «житло» було включено офісне приміщення нотаріуса, а в справі «Німітц проти Німеччини» сюди було визначено приміщення, в якому особа займалася адвокатською діяльністю. Тому проведені в них обшуки були визнані такими, що порушили недоторканність житла. Але варто зазначити, що стосовно цих рішень, вищевказані приміщення вважалися житлом тільки з тієї причини, що в них обличчя і проживало, і працювало.

Що робити, якщо пред’явили звинувачення за статтею 162 КК України

Порушення права на недоторканність житла в Україні є повсюдним явищем. Але правоохоронна система не завжди здатна захистити це право з різних причин, в тому числі в зв’язку з не зверненням потерпілих до відповідних структур, неможливість довести провину конкретної особи через відсутність прямих доказів та ін.

Але судова практика говорить про те, що на розгляді в українських судах перебуває велика кількість справ такої категорії, за результатом яких виносяться обвинувальні вироки. Основними доказами по ст.162-ой є свідчення потерпілих і прямих свідків, огляд місця події, під час якого фіксується місце і спосіб проникнення в житло, а також трасологические судові експертизи.

Незважаючи на те, що набір доказів у такій категорії справ є досить простим, в разі пред’явлення звинувачення, краще, щоб справа супроводжував кримінальний адвокат. Фахівці юридичної фірми «Турій та Партнери» мають величезний напрацьований досвід в захисті клієнтів від таких кримінальних звинувачень, причому з винесенням найбільш сприятливих для підзахисного рішень.