Відповідальність за примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку

Останнє оновлення 2025-06-10

Усіма розвиненими світовими економіками визнається право на страйк, а також їх поділ на офіційні, тобто санкціоновані страйку будь-якою профспілкою, і не офіційні.

Цей поділ грунтується на так званому колективному конфлікті, який є передумовою розвитку всієї системи колективних договорів, що доповнює процес переговорів між профспілками і роботодавцями під час укладення колективних договорів. Тому в багатьох європейських країнах страйки дозволяються тільки тоді, коли вони спрямовані на досягнення колективної угоди. Підхід такого роду до права на страйк накладає певне обмеження на його реалізацію, адже воно в такому випадку закріплено виключно за профспілкою, а не за конкретним індивідом.

В українському законодавстві, а точніше 44-ої статті Конституції проголошено, що працівник має право на страйк з метою захисту своїх як соціальних, так і економічних прав та інтересів. Крім того, в Основному Законі зазначено, що ніхто не може бути примушений до участі або неучасті в страйку. У разі порушення даного положення, винну особу можна притягти до відповідальності.

Кримінальне покарання за ст.174 КК

З моменту прийняття Кримінального кодексу в ньому була закріплена стаття 174-а, яка передбачає відповідальність за перешкоджання участі у страйку, а також примушування до участі в ній. Стаття зазнавала змін лише в частині видів покарань, які можна призначити в разі засудження за дії, що підпадають під неї.

Так, вона закріплює, що в разі перешкоджання участі у страйку або примусу до такої участі із застосуванням насильства або з допомогою загрози його застосування, а також шляхом інших протиправних дій, можна отримати одне з таких покарань кримінального характеру:

• до 3-х рік обмеження особистої свободи;
• до 6-ти місяців арешту;
• від 120-ти до 240-ка годин робіт громадського характеру;
• до 850 гривень грошового штрафу.

Виходячи з видів покарань, які можна отримати за ст.17-ой, можна прийти до висновку, що даний вид правопорушення не має високий рівень суспільної небезпеки, хоча за своєю суттю є кримінальним злочином.

Елементи складу злочину, закріпленого в ст.174 КК

Основним законодавчим актом, крім Конституції, який регламентує відносини в даній сфері, є український Закон номер 137/98-ВР від 03.03.1998г., Що закріплює порядок вирішення трудових колективних спорів і конфліктів.

У ст.17 даного НПА зазначено, що страйк – це добровільне тимчасове колективне повне припинення роботи усіма працівниками фірми (наприклад, невиконання своїх прямих обов’язків, що стосуються праці, невихід на роботу) для того, щоб вирішити виниклу колективний трудовий конфлікт, а також спор.

В даному законі також зазначено, що участь у страйку має відбуватися виключно в добровільному порядку. В іншому випадку починає працювати Кримінальний кодекс, який безпосередньо охороняє право працівників на здійснення свого вільного волевиявлення. Тільки Законом можна заборонити проведення певного виду страйку.

Що стосується суспільної небезпеки даного правопорушення, то вона полягає в тому, що злочин посягає в першу чергу на конституційне право людини, який офіційно працевлаштований, на участь в страйку для того, щоб таким шляхом здійснити захист своїх громадських прав. Саме працівник в даному випадку є потерпілим особою.

Крім того, з об’єктивної сторони розглядається злочин може проявлятися в наступних альтернативних діях:

• в перешкоджанні до участі у страйку;
• в примусі до участі в ній.

Перешкоджанням є якесь протидія працівникові здійсненню його права на участь в страйку. Що стосується примусу, то під ним розуміється вплив на працівника фізичного або психічного характеру для того, щоб змусити його брати участь у страйку.

Як можна зрозуміти з диспозиції даної статті, обов’язкова ознака перешкоджання і примусу – це здійснення їх за допомогою фізичного насильства, погрози застосувати таке насильство або шляхом проведення інших протиправних дій.

Фізичне насильство, яке застосовується злочинцем, по своїй ступеня тяжкості може проявлятися у протиправному позбавленні особистої свободи, заподіянні тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, побої, ударах.

Якщо насильство фізичного характеру виразилося в нанесенні тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вбивство, протиправне обмеження або позбавлення потерпілого особистої свободи, то дії винної особи треба кваліфікувати за сукупністю кримінальних правопорушень (як приклад, по ст.115 і по ст.174-ї КК ). Що стосується погрози застосувати насильство, то вона може полягати в залякуванні працівника тим, що в майбутньому до нього може бути застосовано фізичне насильство. До іншим протиправним діям під час вчинення даного правопорушення відносять, наприклад, обман, загрозу звільнити працівника або позбавити його певних пільг і т.д.

Цікаво, що склад правопорушення буде відсутній, якщо здійснюється перешкоджання протиправної страйку, тобто якщо вона перешкоджає запобігання аваріям, будь-якого стихійного лиха, коли припинення роботи з боку працівників створює реальну загрозу навколишньому середовищу.

Даний злочин з суб’єктивної сторони може відбуватися виключно з прямим умислом, причому його мета і мотиви для кваліфікації не мають ніякого значення. Суб’єкт правопорушення відповідно до статті 18-ї КК є загальним.

Цікаво, що якщо розглядається злочин було скоєно посадовою особою, у разі наявності передбачених підстав, може бути додатково кваліфіковано за статтею, що передбачає відповідальність за злочини у сфері службової діяльності.

Що робити, якщо пред’явили звинувачення за ст.174 КК

У сучасних реаліях працівники всіляких підприємств не завжди повністю задоволені своїми умовами праці, її оплати та забезпечення. Тому часто можуть виникати проблеми з виникненням страйків, які призводять до простоїв і значних фінансових втрат великих компаній в результаті фактичної зупинки виробництва. Іншою стороною медалі є здійснення дій до примусу на участь у страйку, коли працівник проти своєї волі в ній бере участь. В даному випадку винних осіб потрібно залучати до кримінальної відповідальності, хоча довести склад злочину буде проблематично, адже виключно показань потерпілої особи, які можуть в результаті помінятися, може бути недостатньо. Тут варто подбати про збір інших доказів, в тому числі показань незацікавлених свідків, документів, що стосуються роботи і функціональних обов’язків, експертних висновків та ін.

У разі пред’явлення звинувачення по даній статті необхідно в першу чергу подбати про свою репутацію і якісної юридичний захист. Кримінальні адвокати юридичної фірми «Турій та Партнери» мають широкий досвід роботи навіть в такій, здавалося б, не поширеною сфері законодавства, тому зможуть забезпечити якісний захист клієнта.