Судова практика з грабежів

Останнє оновлення 2025-06-23

Злочин проти власності — одне з найпоширеніших злочинів, які посягають на важливе соціальне благо: право власності. Воно перебуває під захистом кримінального кодексу України, згідно з яким протиправне позбавлення людини права на власність карається кримінально. У цій статті мова піде про судову практику у справах про крадіжку, пограбування та розбій Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду.

Практика розмежування крадіжки та пограбування

Якщо вас цікавлять справи щодо такого злочину, як грабіж, судова практика — те, з чим варто ознайомитись. Прагнучи розмежувати крадіжку та грабіж, суд орієнтується на спрямованість наміру винної особи та вчинення протиправної дії усвідомлено.

Наприклад, у справі №754/2834/16-к, розглянутій Верховним Судом 14 червня 2018 року, було встановлено: злочинець, перебуваючи у приміщенні торгового залу магазину з метою повторного заволодіння чужим майном (тобто усвідомлюючи можливу кримінальну відповідальність), взяв зі стелажу одяг, що належить АТ «ЛПП» і, не сплативши його, залишив місце скоєння правопорушення, але незабаром був затриманий охоронцями магазину.

Суд першої інстанції зробив висновок, що сторона звинувачення не надала достовірних відомостей про те, що дії порушника, які мали таємний характер, було викрито. Відеозапис без звуку з місця подій не є доказом усвідомлення злодієм, ніби він зрозумів, що викрито.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 185 КК, крадіжка — таємне розкрадання майна іншого громадянина, за якого винний вважає, що робить провину непомітно. Пограбування ж, за ч. 1 ст. 186 КК — це відкритий крадіжка: у присутності самого потерпілого або інших громадян, які розуміють протизаконність того, що відбувається. Саме тому судом дії підсудного було перекваліфіковано із ч. 2 ст. 186 на ч. 2 ст. 185 КК.

Як йдеться у ППВС про судову практику у справах про крадіжку пограбування та розбої, пограбування на відміну від крадіжки — це відкрите, а не таємне заволодіння власністю справжнього власника. Здійснюючи це протизаконне діяння, грабіжник ігнорує можливе опір із боку потерпілого чи інших людей. Відкритість робить злочин небезпечнішим соціально, ніж грабіж.

Верховний Суд 4 червня 2019 року розглянув справу №324/335/17. Злочин стався за таких обставин: злочинець зайшов у магазин, коли там нікого не було, озвучив продавцеві потрібний товар, продавець поставив його на прилавок. Несумлінний покупець відвернув увагу реалізатора, зробивши додаткове замовлення, після чого забрав неоплачений товар і вибіг із торгового простору, що встиг усвідомити продавець.

Ця інформація ставить під сумнів висновки суду про те, що крадіжка відбулася таємно та непомітно для інших людей, особливо враховуючи маневр, що відволікає, у вигляді залишеної на прилавку сувенірної купюри номіналом 500 грн.

Постанова Верховного Суду має такий вигляд: «Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального правопорушення судом першої інстанції, задовольнити частково. Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 16 квітня 2018 року щодо підсудного скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Підсудного залишити під вартою до вирішення питання про обрання йому запобіжного заходу, але на період, що не перевищує 60 днів».

Судова практика розмежування грабежу та розбою

Як свідчить судова практика, діяння, спрямоване заволодіння речами іншої особи, розпочате як грабіж, але переросла у розбій, підлягає кваліфікації за статтею 187 КК.

Ось приклад із судової практики про замах на грабіж. 19 червня 2018 року Верховним Судом розглянуто справу №686/8655/15-к. Як було встановлено, злочинець, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, спровокував конфлікт із іншим громадянином та вдарив його кулаком в обличчя. Потерпілий зробив спробу втекти, але був наздогнаний порушником і зазнав ще кількох ударів. Зловмисник заволодів сумкою потерпілого, де було особисте майно та важливі документи.

Як сказано в ППВС, дії, які розпочиналися як крадіжка, були виявлені потерпілим або іншими громадянами, але це було проігноровано, а злочин — продовжено, слід вважати пограбуванням. Якщо ж були висловлені загрози застосування насильства або воно відбулося, залежно від цього, визначається: це був грабіж або розбій. Останній можна назвати замахом на життя та здоров’я, при пограбуванні такої небезпеки немає.

Суд ухвалив, що необхідно виключити кваліфікацію протиправного діяння в частині 2, ст. 186 КК. «Вважати засудженим за частиною 1 статті 187 КК до покарання, призначеного йому судом першої інстанції, у вигляді позбавлення волі терміном на 3 роки. Виключити з вироку та постанови рішення про призначення винного покарання на підставі ст. 70 КК із сукупності злочинів».

Розбій: судова практика

У справах, пов’язаних із явищами грабіж та розбій, судова практика показує, що такі дії іноді неправильно характеризуються ідеальною комбінацією злочинів. 12 лютого 2019 року Верховний Суд розглянув справу № 742/519/17 про вбивство за попередньою змовою.

З матеріалів справи зрозуміло: дії засуджених було кваліфіковано за п. 6 ч. 2 статті 115, а також ч. 4 ст. 187 КК. Але така кваліфікація була б можливою, якби злочинці спочатку мали намір вчинити розбій, а під час нього з’явився б намір позбавити людини життя. Але зловмисники заздалегідь домовилися про вбивство жертви та заволодіння її майном. Суд ухвалив виключити із вироку рішення про засудження винних за ч. 4 статті 187 КК.

Наша компанія «Турій та Партнери» сподівається, що цей матеріал про судову практику у справах про крадіжку пограбування та розбій був для вас корисним.