Відповідальність за незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами

Останнє оновлення 2025-06-10

Одним з найпоширеніших злочинів проти громадської безпеки, які українські правоохоронці розкривають, є стаття 263 КК. Особливо в останні роки, коли Україна фактично перебуває в стані війни, оборот зброї став вільним і масовим, тому розслідування такої категорії злочинів стало ще більш актуальним.

Законодавча заборона на звернення зброї

Законодавець в статтею 263-їй закріпив, що в разі відсутності передбаченого законодавством дозволу на збут, передачу, придбання або зберігання вибухових пристроїв, вибухових речовин, боєприпасів або зброї вогнепальної типу (винятком є лише мисливську гладкоствольну зброю), винну особу в разі винесення судом обвинувального вироку, може отримати від 3-х до 7-ми рік «решітки».

На відміну від багатьох інших статей українського Кримінального кодексу, друга частина статті 263 не є кваліфікуючою складом першої частини. Так, дії злочинця будуть кваліфікуватися за частиною 2 ст.263 у разі збуту, ремонту, самостійного виготовлення або носіння при собі кастетів, фінських ножів, будь-яких кинджалів чи іншої холодної зброї, якщо у особи не буде передбаченого законом дозволу. За такі дії можна отримати одне з таких покарань:

• трирічний термін позбавлення волі;
• від 2-х до 5-ти рік обмеження волі;
• від 3-х до шести місяців арешту;
• від 120-ти до 240-ка годин громадських видів робіт;
• від однієї до чотирьох тисяч НМДГ грошового штрафу.

Поняття предметів ст.263

Як можна зрозуміти з диспозиції даної статті, до предметів даного злочину відносять:

• вибухові пристрої;
• вибухові речовини;
• боєприпаси;
• зброя вогнепальної типу (за винятком мисливської гладкоствольної).

Вибухові пристрої – це вироби, які виготовлені промисловим способом або саморобні пристрої одноразового застосування, спеціально зроблені і при заданих обставинах здатні створювати вражаючі фактори. Істотної шкоди матеріального характеру, тілесні ушкодження або смерть наступають через дії, розсіювання або вивільнення радіоактивних матеріалів, радіації, токсинів, будь-яких біологічних агентів або токсичних речовин хімічної природи. Активація вибухових пристроїв може здійснюватись за допомогою електричної, теплової, хімічної енергії або шляхом простого фізичного впливу, тобто удару або вибуху.

Боєприпаси – це патрони до нарізної зброї вогнепальної типу різних калібрів, гранати, міни, артилерійські снаряди, бойові частини торпед і ракет, а також інші аналогічні вироби в зібраному вигляді, які:

• призначені для вчинення вибуху або стрільби зі зброї вогнепальної типу;
• споряджені речовиною з вибуховими характеристиками.

Що стосується вибухових речовин, то до них відносять суміші або хімічні сполуки, які під дією певного зовнішнього імпульсу здатні до самораспространению, причому з величезною швидкістю хімічної реакції. Внаслідок виниклої реакції хімічного типу виділяється велика кількість тепла або газоподібних продуктів. До таких хімічних сполук найчастіше відносять тротил, амонали, амоніти, напівпродукти утилізації пороху, які мають вибухові характеристики. Найпоширенішими вибуховими речовинами є нітрогліцерин, тротил, динаміт, порох (всі вони можуть вибухнути навіть без доступу до них кисню).

Зброя вогнепальної типу – це зброя, рух снаряда (шрот, куля та ін.) В якому наводиться за допомогою миттєвого вивільнення хімічної енергії заряду (наприклад, пороху або іншої аналогічної горючої суміші).

Також більш детально зупинимося на предметах злочину, передбаченого в другій частині даної статті.

Так, холодна зброя – це предмети і пристрої, які за своєю конструкцією призначені для ураження живої або іншої необхідної мети, коли застосовується виключно механічний пристрій або м’язова сила людини.

До кинджалів відноситься колючо-ріжучий і колючо-Рубан зброю. Фінські ножі є виключно колючо-ріжучим зброєю, а кастети застосовуються як зброя ударно-дробить дії. Під час застосування холодної зброї, на відміну від зброї вогнепальної типу, його нищівну силу досягається не за рахунок використання вибухових речовин, а за допомогою безпосереднього впливу поверхні зброї, яка спеціально пристосована для нанесення каліцтв.

Тяжкість доведення

Природно, що дана категорія справ не вимагає проведення безлічі слідчих дій для того, що направити обвинувальний акт до суду. Найчастіше у можливого підозрюваного проводиться обшук, за результатом якого вилучаються патрони або зброю (якщо у власника немає на нього дозволу). Після цього слідчий призначає експертизу, за результатом якої експерт дає висновок, що вилучені предмети підпадають під дію статті 263 КК. Після збору характеризує інформації щодо винної особи, йому пред’являється підозра, і справа направляється до суду з обвинувальним актом.

Складнощі можуть початися якраз в суді, коли особа несподівано «йде в відмову», говорить, що вилучене не його, можливо, підкинули працівники поліції, а все свідчення давав «під тиском». В цьому випадку найняті адвокати починають розглядати зібрані докази «під лупою», особливо проведений обшук – то відео переривається, то поняті зацікавлені особи, то протокол неправильно складений.

Тому дана категорія справ вимагає особливої уважності від прокурора щодо зібраних доказів, їх грамотного процесуального оформлення і всебічного підходу до кожної конкретної ситуації.

Що робити, якщо звинуватили за незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами

Незважаючи на наявні складності під час доведення в суді вини особи у вчиненні правопорушення, яке підпадає під ст.263, дана категорія справ одна з найбільш розглянутих в українських судах. Для звинувачення потрібно всього лише надати пару свідків, протокол обшуку і експертний висновок, після чого суд вже може виходити на обвинувальний вирок.

Але в разі впевненості в своїй невинності, краще не захищати себе самому, а звернутися за допомогою до адвоката. Недоліки при складанні процесуальних документів, в тому числі протоколу обшуку, неграмотна відео фіксація слідчих дій і помилки в експертних висновках – все це в подальшому призводить до винесення реабілітують рішень. Адвокати у кримінальних справах юридичної компанії «Турій та Партнери» якраз можуть похвалитися величезним досвідом роботи в такій категорії справ, які в підсумку закінчуються негативно для звинувачення, тобто винесенням виправдувальних вироків.