Відповідальність за незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю

Останнє оновлення 2025-06-10

В українській банківській системі існує безліч недоліків, що стосуються неналежного захисту інформації, що стосується таємниці банківського чи комерційного характеру. Це, у свою чергу, призводить до того, що особисті дані клієнтів банку потрапляють до рук шахраїв, які шляхом обману через телефонні розмови виманюють у людей необхідну інформацію для того, щоб зняти з рахунку кошти. Це підтверджує статистика, яка свідчить про величезне зростання кількості звернень до правоохоронних органів зі скаргами на шахрайські дії невідомих осіб. Найчастіше такі злочини залишаються нерозкритими, тому насамперед потрібно боротися з фактами незаконного збору з метою використання, а також із використанням даних, що становлять таємницю банківського чи комерційного характеру.

Кримінальна відповідальність за ст.231 КК

У разі вчинення дій, спрямованих на отримання інформації, що підпадає під поняття комерційної чи банківської таємниці, для того, щоб розголосити або з іншою метою використовувати такі дані, а також протиправно їх використовувати, якщо це призвело до нанесення суб’єкту господарювання суттєвої шкоди, можна з’явитися перед судом як обвинувачений. За такі дії винній особі судом може бути призначене покарання у вигляді грошового штрафу у розмірі від 51 до 136 тисяч гривень.

Ця стаття має примітку, що закріплює дії, які підпадають під диспозицію ст.231 КК, але в певних випадках не вважатимуться кримінальним правопорушенням. Так, публічне, у тому числі через професійні спілки, об’єднання громадського характеру, журналістів чи ЗМІ, повідомлення особою інформації про скоєння правопорушення (кримінального чи іншого характеру), яке здійснено з чітким дотриманням законодавчих вимог, не вважатиметься кримінальним правопорушенням та особа не буде залучена до відповідальності карного характеру.

Предмет цього злочину – дані, що становлять таємницю банківського чи комерційного характеру суб’єкта господарювання. Суб’єктами госпдіяльності є юрособи будь-якої форми власності, а також фізособи – суб’єкти ПД (підприємницької діяльності), які здійснюють будь-яку господарську діяльність, пов’язану з виготовленням (виробництвом) продукції, виконанням робіт, наданням послуг, торгівлею.

Діяльність господарського характеру здійснюється з метою досягнення соціальних та економічних результатів, а також одержання прибутку. У разі відсутності мети отримання прибутку така діяльність називається некомерційною госпдіяльністю.

Щодо поняття комерційної таємниці, то це відомості суб’єкта господарювання, пов’язані з питаннями управління, технологією, виробничими чи фінансовими моментами, розголошення яких може призвести до завдання юридичній особі майнової шкоди. Важливо пам’ятати, що обсяг та склад даних, які можуть бути комерційною таємницею, а також спосіб їхнього захисту визначаються виключно самим суб’єктом госпдіяльності на підставі чинного законодавства. Цікаво, що відповідно до ст.420-го Господарського кодексу комерційна таємниця – це один із об’єктів права інтелектуальної власності. Вона має бути невідомою і не бути доступною для осіб, які з такою інформацією працюють щодня, але має комерційну цінність. Комерційною таємницею є дані виробничого, організаційного, технічного чи іншого характеру (винятком можуть бути лише відомості, які за законом не належать до цієї таємниці).

Поняття банківської таємниці закріплено у ЗУ «Про банки та банківську діяльність». Відповідно до цієї норми законодавства, банківською таємницею є відомості щодо діяльності, а також фінансового стану юридичного чи фізособи – клієнта банківської установи, який користується його послугами. Ці відомості банк дізнається через обслуговування клієнта під час виникаючих взаємовідносин, у результаті розголошення якої клієнту може бути завдано шкоди як морального, і матеріального характеру.

До банківської таємниці відносять:

• дані, що стосуються звітності будь-якої банківської установи (виключенням є лише та інформація, що підлягає опублікуванню),
• дані комерційної діяльності клієнтів щодо будь-якого винаходу, проекту, зразка продукції або інших аналогічних комерційних відомостей,
• відомості щодо організаційно-правової структури юрособи-клієнта,
• системи охорони клієнтів та банківської установи,
• фінансовий чи економічний стан клієнтів,
• операції, проведені на користь клієнта або за його дорученням, а також вчинені ним різноманітні угоди,
• коди, які використовує банк для захисту даних,
• інформація про стан клієнтських рахунків

Розглянута стаття передбачає відповідальність за дві окремі форми його вчинення:

• дії, спрямовані на отримання даних, що становлять передбачену у диспозиції статті таємницю;
• протиправне використання даних, що становлять таємницю банківського чи комерційного характеру, якщо це спричинило суттєву шкоду суб’єкту господарювання.

Вчиненням дій, які мають на меті отримання даних, що становлять таємницю, що розглядається, є видобуток будь-яким протизаконним способом даних, що підпадають під банківську або комерційну таємницю, якщо це в результаті призвело або могло призвести до завдання підприємцю (господарюючому суб’єкту) істотної шкоди.

Під такі дії, наприклад, підпадає вилучення документів або предметів, які містять розглянуті види таємниці, у будь-який спосіб протиправне ознайомлення з ними, підслуховування усних розмов або прослуховування телефонних розмов, отримання такої інформації від осіб, які володіють ними, шляхом застосування насильства, погроз або за окрему плату.

Щодо протиправного використання таких відомостей, то під цим поняттям слід розуміти впровадження у виробничий процес або облік під час здійснення (планування) госпдіяльності без будь-якого дозволу уповноваженої особи незаконно здобутих відомостей, що складають таємницю, що розглядається. Незаконне розголошення такої інформації також вважатиметься протиправним її використанням.

Що робити, якщо Вам звинуватили за ст.231 КК

Висунення звинувачення – це досить важлива та складна стадія кримінального переслідування. Тут важливо не просто бути впевненим у наявності складу злочину, а й дотриматися всієї процесуальної процедури його пред’явлення. Тому у разі притягнення до відповідальності кримінального характеру за статтею 231 КК, краще відразу укласти договір з кримінальними адвокатами юридичної фірми «Турій та Партнери». Фахівці нашого адвокатського об’єднання зможуть довести не просто відсутність у діях клієнта складу даного правопорушення, а й знайдуть процесуальні порушення у збиранні всіх доказів у справі, що призведе до реабілітуючого рішення щодо клієнта. Репутація підзахисного в результаті не постраждає, і з’явиться можливість стягнення з уповноваженого органу моральної шкоди за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності.