Відповідальність за розголошення комерційної чи банківської таємниці
Якщо вам потрібні послуги адвоката за статтею 232 КК України, натисніть вибраний варіант месенжера або скористайтесь номером телефону вказаним на сайті. Досвід у юриспруденції з 2004 року.
Буде лукавством вислів, що в Україні в повному обсязі як на законодавчому, так і на практичному рівні захищена комерційна та банківська таємниця. Повсюдно скоюються майнові злочини, пов’язані з шахрайством, коли на особистий мобільний телефон надходять дзвінки про те, що з платіжної картки намагалися зняти кошти, причому зловмисник каже всі особисті дані клієнта (номер картки, дату народження тощо). Це говорить про те, що з банків випливає інформація, яка є банківською таємницею. Тому боротьба зі злочинами, що стосуються розголошення цих видів таємниць, має стати для правоохоронної системи пріоритетною, адже найчастіше від її розголошення страждають звичайні громадяни.
| Зміст |
Кримінальна відповідальність за ст.232 КК
У разі повного доведення в суді пред’явленого за ст.232 КК обвинувачення, злочинець може отримати кримінальне покарання у вигляді грошового штрафу від 17 до 51 тисячі гривень з обов’язковим додатковим покаранням (до 3-х років позбавлення права займатися яким- або діяльністю або обіймати якісь зазначені судом посади). Законодавець таке покарання встановив у разі навмисного розголошення банківської чи комерційної таємниці без наявності згоди власника особою, якій така таємниця була відома через службову чи професійну діяльність. Такі дії повинні здійснюватися виключно з корисливих чи інших спонукань особистого характеру з нанесенням суб’єкту господарювання істотної шкоди.
Правовий захист відомостей, що мають обмежений доступ, проголошено у Законі України №2657-XII «Про інформацію», прийнятого 02.10.1992. Відповідно до цього нормативно-правового акта, конфіденційна інформація є різновидом даних з обмеженим доступом, і під нею мають на увазі відомості, які перебувають у розпорядженні, користуванні або володінні окремих юридичних чи фізосіб. Ця інформація може поширюватись лише за бажанням власника відповідно до умов, які вони передбачають.
До інформації конфіденційного типу відносять дані, що є банківською чи комерційною таємницею суб’єкта господарювання.
Поняття комерційної таємниці закріплено у Господарському кодексі України. Так, комерційна таємниця – це відомості, пов’язані з управлінням, технологією, виробництвом, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, у разі розголошення яких юридичній особі може бути завдано шкоди майновому характеру. Варто пам’ятати, що обсяг та склад даних, що становлять таємницю комерційного характеру, а також спосіб їхнього захисту визначаються на підставі законодавства виключно самим суб’єктом господарської діяльності.
Щодо банківської таємниці, то це інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта банку (юридичного чи фізособи), який користується послугами банківської установи, яку банк дізнався у процесі взаємовідносин з клієнтом або третім особам під час надання банківських послуг, та розголошення якої може завдати клієнту морального чи матеріальні збитки.
Розголошення таємниці банківського чи комерційного характеру – це ознайомлення іншої особи без згоди власника з інформацією, яка стосується такої таємниці, особою, якій такі відомості були довірені у передбаченому порядку.
До основних способів розголошення інформації, що становить таємницю комерційного чи банківського характеру, відносять:
- повідомлення даних, що містять таку таємницю, у ЗМІ (засобах масової інформації),
- надання стороннім особам документів для ознайомлення, в яких закріплено одну з таємниць, що розглядаються,
- повідомлення зазначеної інформації конкурентам власника таємниці,
- інше, навмисного характеру, створення умов, що дають можливість стороннім суб’єктам ознайомитися з відомостями обмеженого типу (наприклад, винуватець з якоїсь причини виходить на певний час із приміщення та залишає на своєму робочому місці документи для того, щоб стороння особа могла з ними ознайомитись) .
Не вважатиметься кримінальним правопорушенням навмисного характеру розголошення банківської чи комерційної таємниці тоді, коли такі відомості мають відповідно до Закону розкриватися. Повний перелік суб’єктів, за письмовим запитом яких банк зобов’язаний надати інформацію з обмеженим доступом, закріплений у ст.62 ЗУ «Про банки та банківську діяльність». До них відносяться:
- власник таких відомостей,
- суд на підставі свого рішення,
- органи прокуратури, ДБР, СБУ, органи Нацполіції, НАБУ, Антимонопольний комітет та ін.
- приватні виконавці, органи державної виконавчої служби тощо.
Письмова вимога відповідного держоргану щодо отримання відомостей, що містять ту чи іншу таємницю, має бути викладена на бланку цього держоргану, підписана його керівником, скріплена гербовою печаткою та містити передбачені законодавством підстави для витребування таких даних.
Закінченим дане правопорушення вважатиметься з моменту заподіяння суб’єкту господарювання матеріальної шкоди у суттєвому розмірі. Якщо ця шкода не буде суттєвою, але зібраними матеріалами кримінального провадження доводитиметься вина певної особи у вигляді прямого наміру на її заподіяння, то дії злочинця повинні кваліфікуватися як замах на скоєння злочину. Тому як можна здогадатися, з суб’єктивної сторони розголошення зазначеної в диспозиції статті таємниці має характеризуватись виключно прямим наміром, а також спеціальними мотивами – корисливим чи іншим особистим мотивом.
Суб’єктами даного правопорушення можуть бути лише особи, яким вищезазначені відомості стали відомі через їхню службову або професійну діяльність і які вони зобов’язані зберігати в суворій таємниці. Сюди можна віднести працівників правоохоронних та податкових органів, банківських установ, органів виконавчої влади, а також інших осіб, які за законодавством мають право доступу до інформації обмеженого характеру (аудитори, нотаріуси, адвокати тощо).
Що робити, якщо Вам звинуватили за ст.232 КК
Навмисний характер дій, які підпадають під статтю 232 КК, – це головне, що має довести уповноважена особа органу досудового розслідування. На цьому моменті в більшості випадків розслідування справи припиняється, адже довести прямий умисел на розголошення такого роду інформації вкрай складно, тим більше простих свідчень свідків не буде достатньо. Адже на практиці часто свідки змінюють свої свідчення, зокрема, безпосередньо під час судового засідання.
Але якщо прокурор зі слідчим пред’явили підозру в скоєнні такого складного в частині доведення складу злочину, найкраще негайно підписати договір про правову допомогу з кримінальними адвокатами юридичної компанії «Турій і Партнери», які ще на стадії досудового розслідування зможуть створити безліч проблем уповноваженому слідчому разом із прокурором. Чого тільки варте звернення до суду зі скаргою на необґрунтованість пред’явленої підозри з подальшим його зняттям. У будь-якому разі юристи цього адвокатського об’єднання докладуть максимум зусиль, щоб довести невинність свого клієнта.
