Відповідальність за шпигунство

Останнє оновлення 2025-06-10

Збір і передача державних таємниць зарубіжним спецслужбам є особливо тяжким злочином проти національної безпеки України. Отримання противником доступу до секретних відомостей ставить під загрозу незалежність, обороноздатність, територіальну цілісність, економічний і соціально-політичне благополуччя країни. Однак для відкриття кримінального провадження наступ негативних наслідків не обов’язково – достатньо однієї спроби вивідати захищені дані або переслати їх зацікавленій стороні.

Кваліфікація протизаконних діянь такого роду багато в чому залежить від обставин справи, важливості інформації і статусу осіб, що займаються розвідкою, а саме:

• громадяни України – ст.111 КК (зрада Батьківщині);
• іноземці та особи без громадянства – ст.114 (шпигунство);
• особи, в силу своєї посади мають доступ до службових відомостями, що не відносяться до державної таємниці – ст.330 (розголошення відомостей у сфері оборони, контррозвідки та оперативного розшуку);
• будь-які суб’єкти, що збирають банківські або комерційні таємниці – ст.231;
• особи, вивідувати конфіденційні дані про фізичних осіб – ст.182;
• військовослужбовці, за розголошення військової державної таємниці, втрату відповідних документів / матеріалів, без ознак зради Батьківщині – ст.422.

Склад злочину по ст.114 КК України

На підставі ст.368 КПК, винесення обвинувального вироку здійснюється тільки після встановлення судом складу злочину, який повинен охоплювати наступні елементи:

Об’єкт – безпека України в сфері військового забезпечення, економіки, науки, інноваційних технологій, дипломатичних відносин, охорони правопорядку.

Предмет – відомості, що становлять державну таємницю відповідно до Закону №3855-XII від 21.01.1994г. До них відносяться відомості під спеціальним грифом ( «особливої ​​важливості», «цілком таємно», «таємно»), розголошення яких може завдати шкоди національним інтересам.

Категорії і опису цих даних перераховані в ст.8 вищезгаданого Закону:

1. оборона (стратегічні плани, дислокації, озброєння, заходи оповіщення та евакуації громадян, картографія та ін.);
2. економіка, наука, техніка (державний резерв, мобілізаційні потужності, запаси дорогоцінних металів і каменів, виготовлення грошей, цінних паперів, їх захист від підробок, обсяги видобутку / виробництва важливих ресурсів, засекречені наукові дослідження і розробки, закупівлі товарів / робіт / послуг військового призначення );
3. зовнішня політика (вказівки делегаціям і дипломатам, співпраця з іноземними партнерами в обороні і науково-технічній сфері, імпорт / експорт стратегічно важливої ​​сировини і продукції, військової та спеціальної техніки);
4. охорона правопорядку (особовий склад розвідки, контррозвідки, органів оперативного розшуку, інформація про негласних агентів, порядок охорони адміністративних будинків та інших державних об’єктів, урядовий зв’язок, шифри, криптографія).

Носіями такої інформації виступають матеріальні об’єкти у вигляді знаків, символів, текстів, сигналів, образів, процесів, технічних рішень, речей.

Не можуть бути визнані таємними дані, здатні обмежити обсяг конституційних прав і свобод громадян, завдати шкоди безпеці і здоров’ю населення, в тому числі:

• про вплив товарів, робіт, послуг на життя і самопочуття людей;
• про аварії, катастрофи, надзвичайні ситуації, небезпечні природні явища;
• про стан навколишнього середовища, якість продуктів харчування і предметів побуту;
• про рівень життя населення, соціальне забезпечення, освіту, культуру;
• про охорону здоров’я та медичне обслуговування;
• про факти порушень прав і свобод людини;
• про незаконні дії органів влади, місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;
• інші відомості, передбачені міжнародними угодами.

Питання про те, чи є конкретні відомості державною таємницею, вирішується відповідно до висновку експерта.

Об’єктивна сторона – це протизаконні діяння, вчинені в певному місці в певний час. Шпигунство може здійснюватися шляхом активних дій, таких як:

1. Збір з метою передачі (пошук, розпитування, прослуховування, відеоспостереження, копіювання, викрадення інформації / документів / предметів);
2. Передача державної таємниці України іншій державі, іноземній організації, або їх представникам – усне або письмове повідомлення секретних даних (в тому числі в електронній формі), відправка і особисте вручення документів, виробів, пересилання речей в тайниках.

Якщо спосіб заволодіння захищеними відомостями був протизаконним, злочин кваліфікується за сукупністю (шпигунство + крадіжка, вимагання, шахрайство, зловживання службовим становищем).

Під передачею таємних відомостей іншій державі мається на увазі їх напрямок офіційному органу, зареєстрованої організації зарубіжної країни, представникам таких.

Злочин завершено з моменту, коли зловмисник отримав доступ до таємниці або її частини (оглянув, скопіював, сфотографував, записав аудіо або відео, взяв зразок, вкрав). Чи не доведені до кінця спроби це зробити кваліфікуються як підготовка або замах на шпигунство.

Суб’єкт – іноземець, особа без громадянства, осудна і старше 16 років.

У разі офіційно визнаного збройного конфлікту стаття про шпигунство не поширюється на військовослужбовців шпигунів супротивника, одягнених у форму своєї армії, або проживають на окупованій території, і не використовують обманні методи (ст.46 Протоколу I до Женевських конвенцій від 8.06.1977г.).

Кримінальна відповідальність за шпигунство в Україні

Санкції за збір з метою подальшої передачі, а також за безпосередньо передачу державної таємниці іншій державі, іноземній організації або їх представникам складають:

1) для іноземців та осіб без громадянства (ст.114 КК)

• від 10 до 15 років тюремного ув’язнення з конфіскацією майна або без такої;

2) для українських громадян (ст.111 КК)

• від 12 до 15 років тюремного ув’язнення з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до ч.5 ст.49 КК, строк давності щодо злочинів проти основ національної безпеки (включаючи шпигунську діяльність) не передбачений.

Оскільки розвідка на користь іншої країни вважається особливо тяжким злочином проти національних інтересів, іноземці підлягають кримінальній відповідальності за шпигунство в Україні, навіть якщо вони не проживають постійно на її території (ч.1 ст.8 КК). При наявності відповідних міжнародних угод, засуджені можуть бути передані для відбування покарання в тих державах, громадянами яких вони є (ст.28 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Адвокат за статтею 114 КК України (Шпигунство)

З огляду на положення ч.2 ст.111 і 114, уникнути відповідальності за збір та передачу державних таємниць можуть особи, які:

• самостійно припинили шпигунську діяльність;
• добровільно і своєчасно, тобто до фактичної відправки секретних даних, повідомили про завдання в компетентні органи (СБУ, прокуратура, за кордоном – дипломатичні представництва, консульства України);
• якщо за рахунок вжитих заходів вдалося не допустити заподіяння шкоди інтересам України.

Іноземці, особи без громадянства, які були затримані за підозрою, обвинувачені в шпигунстві користуються тими ж процесуальними правами, що і українські громадяни. Крім того, слідчий, прокурор, адміністрація ізолятора, слідчий суддя або суд повинні:

• запросити перекладача;
• надати інформацію про суть підозр / звинувачень, причини затримання;
• роз’яснити права та обов’язки, у тому числі право не свідчити проти себе;
• дозволити давати показання, робити заяви, подавати клопотання рідною мовою;
• в разі утримання під вартою – забезпечити можливість зустрічі з представником дипломатичного
• представництва або консульства відповідної країни;
• створити умови для проведення конфіденційних переговорів з адвокатом;
• не перешкоджати присутності захисника під час допитів.

Участь адвоката по 114 статті КК України у виробництві є обов’язковим (ч.1 ст.52 КПК).