Відповідальність за опір начальнику чи примус його до порушення службових обов’язків
Останнє оновлення 2024-02-18
Для того, щоб скористатися послугами адвоката за статтею 404 КК України, натисніть обраний варіант мессенджера або скористуйтеся номером телефону вказаним на сайті.
Важливо розуміти, що чинити опір своєму безпосередньому начальнику або його примус до різних порушень своїх службових обов’язків відносять до найбільш небезпечних та серйозних кримінальних правопорушень (далі за текстом – УП) у ЗСУ (Збройних Силах України), а також інших військах. Тому законодавець зараховує їх до категорії особливо тяжких УП. Їх висока суспільна небезпека обгрунтовується тим, що винні зухвало і прямо впливають виконання начальниками чи іншими військовослужбовцями своїх службових обов’язків, вкладених у здійснення їх із метою збереження військового порядку.
У зв’язку з цим в українському кримінальному кодексі (УКУ) законодавець виділив цю категорію УП в окрему статтю під номером 404. Так, до осіб, які чинять опір своєму начальнику або примушують його до порушення несення встановленої служби, можуть застосовуватися різні службові обмеження, або їх взагалі можуть позбавити волі на певний термін.
Зміст |
Кримінальна відповідальність за статтею 404 КК України
Всього 404 стаття КК України містить 5 частин. Кожна передбачає окремий вид санкцій, які застосовуватимуться до правопорушників.
Так, якщо встановлено факт опору начальнику та іншій особі, яка замість нього тимчасово виконує службові військові обов’язки, або відміну їх до порушень цих обов’язків (ч.1 404-й ст.), винним загрожують службові обмеження строком до 2-х років або позбавлення волі на строк від 2-х до 5-ти рік.
Якщо ж аналогічні дії вчиняє група осіб або має місце застосування зброї або зафіксовано настання тяжких наслідків, тоді до правопорушників застосовують санкцію ч.2-ї 404-ї статті УКУ. Відповідно до неї призначають покарання як позбавлення волі терміном 3-8 рік.
У разі вчинення дій, зазначених у частинах 1 та 2 чинної статті КК України в період дії особливого періоду (за винятком ВП), винним загрожує тюремний строк від 3-х до 10-ти років (3-я частина 404-ї ст. УКУ ).
Аналогічні дії, передбачені 1-ю-2-ю статтями цього Кодексу, тільки в період введеного ВП (військового становища) або ж у ході бойової обстановки, можуть призвести до позбавлення волі строком від 3-х до 12-ти років (4- я ч. 404 статті КК України).
Якщо встановлено вчинення дій, зазначених у 2-4 частинах чинної статті УКУ, а також їх зв’язок із умисним вбивством начальника/іншої особи, на яку було покладено військові службові обов’язки, тоді покарання буде призначене у вигляді позбавлення волі строком від 10 до 15 -Ти рік або довічним тюремним терміном.
Склад злочину та кваліфікуючі ознаки за ст. 404 КК України
Розглядаючи склад УП, передбаченого 404 ст. УКУ, а також його кваліфікуючі ознаки слід насамперед виділити безпосередній об’єкт УП. Їм є певний порядок підпорядкованостей, що забезпечує злагоджену службову діяльність військових начальників/командирів (в т.ч. інших осіб, які тимчасово виконують військові службові обов’язки).
Щодо додаткового факультативного об’єкта (ДФО) даного УП, то до нього відносять тілесну недоторканність, здоров’я та життя та вищевказаних осіб.
Крім того, в 404-й статті КК України об’єднано 2-а склади УП. У зв’язку з цим об’єктивну сторону (ОС) цього УП можна поділити на дві частини:
- примус військового командира чи особи, яку покладено виконання військових службових обов’язків, до порушень таких обов’язків;
- опір вищезгаданим особам.
Що ж до безпосередньо поняття «опору», то під ним слід розуміти певну перешкоду діям командирів чи інших осіб, виконують покладені ними (зокрема. і тимчасово) військові службові обов’язки. У ході подібного опору винними докладаються всі зусилля щодо недопущення виконання командирами/начальниками, а також іншими вищевказаними особами своїх службових військових обов’язків, включаючи обмеження їхньої діяльності в рамках закону та військових наказів начальства чи статутів.
Важливим фактом у цьому випадку є те, що опір здійснюється виключно під час виконання своїх військових службових обов’язків переліченими вище особами. При цьому не обов’язково застосовувати насильство, достатньо створення створених перепон, а також спроб втекти під час проведеного затримання тощо.
Щоб був склад УП, обов’язково потрібна наявність двох ознак, серед яких:
- пред’явлення до командирам чи особам, виконуючим військові службові обов’язки, певних вимог, які мають протизаконний характер;
- застосування до вищевказаних осіб фізичного або психічного насильства;
Коли в ході застосування насильства (як психічного, так і фізичного) до військовослужбовців пред’являтимуться певні вимоги, пов’язані з порушенням їх обов’язків, тоді такі діяння слід кваліфікувати як загрозу насильству стосовно командира/начальника (це 405 ст. УКУ)
Щодо примусу, його можна відносити як до службових діянь, здійснюємо у моменти примусу, до дій, виконуваним у майбутньому.
Дані УП слід визнавати закінченими тільки з фактичної фіксації примусу/опору (незалежно від досягнутих винними особами своїх цілей).
Характеризуючи кримінальне правопорушення із суб’єктивної сторони (СС), слід виділяти виключно прямий умисел. Якщо говорити про тяжкі наслідки, передбачені ч. 404 статті УКУ, то вони можуть бути здійснені не тільки навмисне, а й з необережності. Щодо фактів смерті начальника/командира або іншої особи, яка на той момент здійснює свої військові службові обов’язки (4-а частина 404-ї статті УКУ), то тут слід виділяти виключно навмисну форму провини.
До суб’єктів цього УП відносять виключно військовослужбовців старшинських, сержантських та рядових складів, а також мічманів, прапорщиків та осіб офіцерських складів.
Якщо військовослужбовцями здійснюються опори щодо представників громадськості, які охороняють порядок чи представників влади, і навіть працівників поліції чи членів громадських формувань з охорони ВП (громадського порядку), кваліфікувати такі дії слід за 342-й ст. УКУ.
Що робити, якщо звинувачують за 404-ю статтею КК України
Необхідно наголосити, що вищезазначена категорія військових кримінальних правопорушень є дуже поширеною у практиці українських правоохоронних органів. Тому якщо вам намагаються звинуватити за цією статтею українського Кримінального кодексу слід негайно звернутися до грамотного юридичного захисника.
Адвокати юридичної компанії «Турій та Партнери» знають, як діяти у подібних ситуаціях. Це все завдяки багатому досвіду та знанням у галузі кримінального військового права. Вони швидко та якісно виконають свої обов’язки, допомагаючи своїм клієнтам відстояти свої законні права та інтереси навіть у період дії воєнного стану.
Також юристи та фахівці компанії «Турій та Партнери» допоможуть з вирішенням будь-якого проблемного питання, яке стосується інших кримінальних правопорушень у військовій сфері.