Що таке шахрайство, та чим воно відрізняється від привласнення майна
Останнє оновлення 2026-05-28
Для того, щоб отримати послуги адвоката, натисніть вибраний варіант мессенджера або скористайтесь номером телефону вказаним на сайті.
У повсякденному житті будь-яке незаконне заволодіння чужим майном часто називають «крадіжкою» або «шахрайством». Проте кримінальне право розрізняє кілька різних способів посягання на майно. Серед них особливе місце займають шахрайство та привласнення чи розтрата майна.
На перший погляд ці правопорушення можуть виглядати схожими, адже в обох випадках йдеться про незаконне заволодіння чужими речами або коштами. Однак їхня правова природа, спосіб вчинення та процес доказування істотно відрізняються. Правильна кваліфікація має принципове значення, оскільки від неї залежать межі кримінальної відповідальності, обсяг доказування та стратегія захисту.
| Зміст |
Нормативна база
Кримінальний кодекс України передбачає окремі склади кримінальних правопорушень для різних способів незаконного заволодіння майном.
Зокрема:
- шахрайство регулюється положеннями ст. 190 КК України;
- привласнення або розтрата майна – ст. 191 КК України;
Хоча обидва правопорушення спрямовані на посягання на право власності, ключова різниця полягає у способі отримання майна та характері відносин між сторонами.
Сутність шахрайства
Шахрайством визнається заволодіння чужим майном або правом на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
Його характерними ознаками є:
- використання обману (повідомлення неправдивої інформації або приховування істотних обставин);
- зловживання довірою потерпілого;
- зовні добровільна передача майна потерпілим, яка відбувається під впливом введення в оману.
Іншими словами, особа передає майно сама, але робить це через те, що її свідомо вводять в оману.
Приклади шахрайства
Для кращого розуміння можна навести кілька типових ситуацій:
- особа продає неіснуючий товар через інтернет та отримує передоплату;
- отримання грошей нібито на «термінове лікування» або іншу вигадану потребу;
- оформлення позики без наміру її повертати.
У таких випадках ключовим елементом є обман як спосіб заволодіння майном.
У справах цієї категорії важливу роль відіграє доведення наміру особи саме на момент отримання майна, що часто стає одним із центральних питань під час захисту. Саме тому участь адвоката у справах про шахрайство на ранній стадії провадження допомагає правильно оцінити обставини та обґрунтовано сформувати позицію сторони захисту.
Привласнення або розтрата майна
На відміну від шахрайства, привласнення або розтрата передбачає іншу ситуацію: майно спочатку передається особі законно, але згодом вона використовує його у власних інтересах.
Основні ознаки такого правопорушення:
- майно було ввірене особі або перебувало у її віданні;
- особа мала службові, договірні або інші правові підстави володіти ним;
- надалі вона незаконно розпоряджається цим майном як власним.
Найчастіше такі ситуації виникають у сфері трудових або господарських відносин.
Типові приклади
До поширених випадків належать:
- касир використовує кошти підприємства для власних потреб;
- працівник складу продає довірений йому товар;
- службова особа розпоряджається майном підприємства у власних інтересах.
У цих ситуаціях обману на момент передачі майна не було – воно вже перебувало у законному розпорядженні особи.
У кримінальних провадженнях такого типу адвокат часто зосереджує увагу на встановленні того, чи справді майно було ввірене особі, а також чи існували реальні підстави для інкримінування умисного заволодіння.
Основні відмінності між шахрайством і привласненням
Попри зовнішню схожість, ці правопорушення мають різну правову природу. Основні критерії розмежування можна звести до кількох ключових моментів.
- Спосіб отримання майна
Найважливішою відмінністю є спосіб, у який особа отримує майно.
- шахрайство – майно передається під впливом обману або зловживання довірою;
- привласнення або розтрата – майно вже перебувало у законному володінні особи.
Отже, у першому випадку обман є способом отримання майна, а в другому – майно спочатку передається правомірно.
- Характер відносин між сторонами
Ще однією важливою відмінністю є правова природа відносин між потерпілим та особою, яка заволоділа майном.
- при шахрайстві між сторонами часто виникають цивільно-правові або побутові відносини;
- при привласненні зазвичай існують службові, трудові або договірні відносини, у межах яких майно було довірене особі.
Це впливає на доказування та правову оцінку обставин справи.
- Момент виникнення злочинного наміру
Важливе значення має і момент формування умислу.
- шахрайство передбачає наявність наміру заволодіти майном ще до його отримання;
- привласнення може виникнути вже після законного отримання майна.
Саме встановлення цього моменту часто є ключовим у кримінальному провадженні.
Практичне значення правильної кваліфікації
Правильне розмежування шахрайства та привласнення майна має важливе значення для кримінального провадження. Від цього залежить:
- кваліфікація діяння за відповідною статтею КК України;
- обсяг доказування у справі;
- межі кримінальної відповідальності;
- стратегія захисту сторін.
Ключовим у таких справах є встановлення способу заволодіння майном та моменту виникнення злочинного наміру.
На практиці нерідко трапляються ситуації, коли цивільно-правові або господарські конфлікти помилково набувають ознак кримінального провадження за фактом шахрайства. Наприклад, невиконання договору чи прострочення повернення боргу іноді розцінюється як умисне заволодіння майном.
У подібних випадках адвокат у справах про шахрайство аналізує характер правовідносин між сторонами, наявність або відсутність обману, а також обставини передачі майна. Такий правовий аналіз дозволяє визначити справжню природу спору та обрати належну правову кваліфікацію.
Отже, шахрайство і привласнення майна відрізняються передусім способом заволодіння майном та характером правових відносин між сторонами, що і визначає кримінально-правову оцінку відповідної події.
