Відповідальність за неналежне виконання зобов’язань щодо охорони життя та здоров’я дітей
Якщо вам потрібні послуги адвоката по 137 статті КК України, натисніть на обраний варіант месенжера або скористайтеся номером телефону вказаним на сайті. Досвід в юриспруденції з 2004 року.
На підставі ст.6 Сімейного кодексу України, в правовому статусі дитини (або неповнолітнього) знаходяться всі особи молодше 18 років. Держава забезпечує захист їх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом законодавчого затвердження обов’язків дорослих громадян, які повинні займатися вихованням підростаючого покоління.
Постійна турбота про дітей – це завдання батьків, і вона не може бути припинена навіть після їх передачі іншим особам (ст.150 СК). Однак під час навчання, позакласних занять, організованого відпочинку або подорожей за безпеку неповнолітніх відповідають педагоги та інші уповноважені співробітники. Прояв службової недбалості з їхнього боку нерідко стає причиною травм, а то і загибелі підопічних, що тягне за собою кримінальне покарання за ст.137 КК.
Суб’єктами даного порушення можуть бути:
- няні, вихователі, охоронці дошкільних установ (ясел, дитячих садків);
- керівництво, вчителі, викладачі, технічний персонал навчальних закладів;
- дирекція, вихователі, вожаті, їх помічники в дитячих таборах і на базах відпочинку;
- кухаря і працівники кухні, які займаються приготуванням їжі для дітей;
- особи, які супроводжують неповнолітніх в поїздках, походах, на екскурсіях;
- співробітники дитячих будинків, інтернатів, приймально-розподільчих пунктів;
- персонал виправних колоній для засуджених віком до 18 років;
- водії, що здійснюють організовані перевезення дітей.
Якщо дитина постраждала через злісного невиконання батьківських обов’язків батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, усиновителями, опікунами чи піклувальниками, виробництво відкривається по ст.166 КК. Залишення малолітнього в небезпечній ситуації без нагляду, ненадання йому допомоги кваліфікується за ст.135 КК (якщо так поступили батьки або які їх замінюють). Сторонні громадяни, які не вжили заходів з порятунку чужу дитину, що перебуває в критичному стані, і не повідомили про це спеціальним службам, можуть отримати судимість за ч.2 або 3 ст.136 КК. Порушення з боку медиків розглядаються по ст.139 або 140 КК.
| Зміст |
Склад злочину по ст.137 КК
Необхідною умовою для порушення кримінальної справи за неналежне виконання службових обов’язків з охорони здоров’я і життя дітей є наступ негативних наслідків у вигляді:
- заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень (ч.1);
- заподіяння неповнолітньому середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень, зникнення його безвісти або смерті (ч.2).
Ступінь розладу здоров’я визначається експертизою за Правилами, затвердженими наказом МОЗ №6 від 17.01.1995г.
Перед винесенням вироку суд перевіряє всі обставини події і встановлює наявність в діяннях підсудного складу злочину по ст.137, а саме:
Об’єкт – здоров’я і життя неповнолітніх, захист яких гарантована Конвенцією ООН про права дитини, Законом «Про охорону дитинства» та іншими актами національного законодавства України.
Об’єктивна сторона – ухилення від виконання службових/посадових обов’язків, або неналежне їх виконання, що призвело до значного погіршення здоров’я, зникнення безвісти або смерті особи, яка не досягла 18 років.
Кримінальна відповідальність настає при сукупності таких чинників:
- винний був зобов’язаний охороняти життя і здоров’я потерпілого на підставі закону, іншого нормативного акта, трудового або цивільного договору;
- на момент події або безпосередньо перед цим співробітник/посадова особа перебував на службі, і в разі належного виконання своїх функцій міг запобігти небезпеці (провести інструктаж з техніки безпеки, зупинити бійку між учнями, закрити на ключ лабораторію з хімічними реактивами і т.п.) ;
- між бездіяльністю, недотриманням посадових інструкцій, халатністю винного і негативними наслідками для потерпілого існує причинно-наслідковий зв’язок (наприклад, кухар не перевірив свіжість продуктів, що призвело до масового отруєння дітей у літньому таборі; директор дитячого саду не вжив заходів для включення опалення, з- за чого багато вихованців застудилися).
У всіх інших випадках (дитина зникла по дорозі в школу, отруївся спиртним після закінчення занять, влаштував бійку на перерві, свідомо порушив дисципліну, зробив небезпечний трюк без дозволу вчителя фізкультури і т.д.), відповідати за те, що трапилося будуть батьки, а не педагоги .
Суб’єкт – спеціальний, тобто осудні особи старше 16 років, на яких у зв’язку з займаною ними посадою або професією покладено обов’язки з охорони здоров’я і життя дітей.
Суб’єктивна сторона характеризується необережною формою вини, яка поділяється на:
- протиправну самовпевненість (винний передбачав суспільно небезпечні наслідки своєї бездіяльності, але розраховував, що вони не настануть);
- недбалість (винний не передбачав, що його безвідповідальна поведінка на роботі може привести до нещастя, хоча повинен був і міг це усвідомлювати).
Покарання за невиконання обов’язків по охороні здоров’я і життя дітей
Залежно від тяжкості наслідків, до засуджених за ст.137 КК України суд може застосовувати такі види санкцій:
- За невиконання/неналежне виконання службових або професійних обов’язків по захисту неповнолітніх, якщо результатом такої поведінки стало заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень (розлад здоров’я від 6 до 21 діб, втрата працездатності до 10%):
- 17 000 – 68 000 грн. штрафу;
- обмеження волі до 3 років;
- тюремне ув’язнення до 3 років;
- можлива заборона обіймати посади/здійснювати діяльність до 3 років
- За ті самі дії, якщо вони спричинили смерть дитини або інші тяжкі наслідки (зникнення безвісти, середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження):
- обмеження волі від 3 до 5 років;
- тюремне ув’язнення від 3 до 5 років;
- з забороною вести діяльність/займати посади до 3 років, або без такого.
Як уникнути відповідальності за ст.137 КК?
У разі виклику на допит, вручення підозри або складання прокурором обвинувального акта, учасник кримінального провадження наділяється усіма правами, передбаченими Конституцією і процесуальним законодавством. Так, на підставі ст.43 КПК затриманий, підозрюваний і підсудний може:
- дізнатися, в чому саме його підозрюють;
- зажадати роз’яснення своїх прав і обов’язків;
- відмовитися давати показання проти себе і членів своєї сім’ї;
- викликати адвоката і зустрітися з ним в конфіденційній обстановці;
- подавати докази, відповідати на запитання слідчого/прокурора/судді;
- заявляти відводи, клопотання, оскаржити постанови, визначення, рішення;
- знайомитися з матеріалами справи, одержувати письмові повідомлення і т.д.
Доводити наявність складу злочину повинен прокурор, тому важливо не погіршити становище зайвими відомостями (визнанням провини, описом ситуації, що склалася, поясненнями мотивів своїх вчинків або бездіяльності). Замість цього варто ще до першого допиту звернутися до досвідченого адвоката. Правильна стратегія захисту дозволить зруйнувати аргументи слідства та закрити провадження без винесення обвинувального акта, або ж добитися виправдання в суді.
Якщо Вам пред’явили звинувачення по ст.137 КК, зателефонуйте за номером, вказаним на сайті, і адвокати у кримінальних справах компанії «Турій та Партнери» нададуть ефективну юридичну підтримку на будь-якому етапі кримінального провадження.
