Право на самооборону в Україні: що можна, а що не можна?
Для того, щоб скористуватися послугами адвоката з кримінальних справ або отримати юридичні послуги, натисніть обраний варіант месенжера або скористуйтеся номером телефону вказаним на сайті. Досвід в юриспруденції з 2004 року.
На підставі ст. 27 Конституції, кожна людина має право захищати життя і здоров’я (як своє, так і інших людей) від злочинних посягань. Крім того, не забороняється застосовувати заходи протидії і при незаконному вторгненні сторонніх осіб в квартиру, будинок або інше приміщення – в деяких випадках аж до вбивства.
Так, в 2018 році Верховним Судом України була прийнята резонансна постанова у справі 342/538/14-к. Своїм рішенням судді підтвердили невинність підсудного в перевищенні необхідної оборони шляхом нанесення летального ножового поранення одному з нападників при їх насильницькому проникненні в житло, і остаточно закрили провадження у зв’язку з відсутністю складу злочину.
Однак, як свідчить практика, найчастіше неможливість або небажання правоохоронних органів досконально розбиратися в ситуації призводить до того, що самооборона визнається надмірною. Це тягне за собою відповідальність за ст.118 або ст.124 Кримінального кодексу.
Щоб уникнути несправедливого покарання за заподіяння протилежному боці фізичної шкоди, краще якомога раніше звернутися до досвідченого адвоката. Надати комплексну інформаційну підтримку і захист від кримінального обвинувачення в Києві і інших регіонах готові фахівці компанії «Турій та Партнери».
| Зміст |
Закон про самооборону Україна
Нормативно-правовими актами, що регулюють питання самозахисту громадян від протиправних посягань, є Конституція, Кримінальний кодекс і Кодекс про адміністративні правопорушення. Іноді при винесенні вердиктів за відповідними категоріями справ суди також приймають до уваги діючі в Україні міжнародні документи і існуючі рішення вищих інстанцій.
Згідно з положеннями розділу VIII КК, до обставин, що виключають кримінальну відповідальність, відносяться:
Необхідна оборона — заходи, спрямовані на негайне припинення насильницького порушення охоронюваних законом прав того, хто обороняється, інших осіб, інтересів суспільства і держави. В результаті цих дій особі, що посягає може бути заподіяна шкода, співрозмірна з небезпекою ситуації і / або збитком, який вона могла би завдати.
Якщо через сильні душевні переживання той, хто захищається, не міг оцінити відповідність між небезпекою посягання і своїми вчинками, він звільняється від будь-якої відповідальності за їх негативні наслідки.
Використання силових методів, підручних засобів, зброї для зупинки зловмисника можливо як в момент триваючого злочину (утримання заручників, викрадення, побиття, експлуатація кого-небудь), так і при безпосередній підготовці або замаху на життя, здоров’я, особисту недоторканність, майно, при захопленні державної влади і в інших екстрених випадках.
У науково-практичному коментарі до Кримінального кодексу зазначено, що не є необхідною обороною наступні діяння:
- захист від законного затримання правоохоронцями;
- умисне провокування на агресію того, хто не мав наміру порушувати закон, з метою отримання переваги над тим, хто захищається;
- спроби зупинити правопорушення, що не становлять суспільної небезпеки (наприклад, хуліганство, дрібні крадіжки без проникнення в приміщення, незаконний вилов риби, проїзд по посівах на транспорті);
- вжиття заходів для припинення передбачуваного злочину (спорудження капканів, установка обладнання з електричним струмом і т.п.), крім випадків, коли жертва свідомо має інформацію про те, що на неї або її близьких готується замах;
- діяння, при яких шкода завдається не злочинцю, а третім особам.
Крайня необхідність — усунення безпосередньої загрози з порушенням чиїхось інтересів (крім інтересів нападника), якщо не було інших способів запобігти більш серйозним наслідкам. Прикладом таких дій можна вважати пошкодження приватної власності (злом дверей, вікон, проникнення в житло), якщо всередині відбувалося насильство, пожежа, затоплення і т.п. При цьому збиток, заподіяний третім особам, повинен бути меншим, ніж відвернуте лихо.
Затримання злочинця — будь-які дії, вчинені з метою затримати правопорушника і доставити його в поліцію, якщо вони не спричинили за собою вбивства агресора або нанесення йому тяжких тілесних ушкоджень, не є кримінально караними. У таких ситуаціях допускається різного роду фізичний вплив, тимчасове позбавлення волі і т.п.
Поняття уявна самооборона
В умовах поганої видимості, нестачі об’єктивних даних і інших подібних обставин можливе помилкове застосування оборонних заходів до осіб, які не скоювали злочинів. При відсутності реальних замахів на охоронювані законом блага самозахист визнається уявним. Відповідно до положень ст.37 КК, того хто безпідставно обороняється, можуть чекати наступні варіанти розвитку подій:
- Звільнення від кримінальної відповідальності – якщо обставини, що склалися в той момент не дозволяли усвідомити недостовірність своїх припущень.
- Покарання за перевищення заходів самооборони – якщо той, хто захищається не міг розуміти хибність своїх припущень, і при цьому скоїв убивство або заподіяв тяжкі тілесні ушкодження уявного злочинця.
- Залучення до відповідальності через необережність – якщо той хто обороняється мав усвідомлювати, що суспільно небезпечного посягання не відбувається, але все одно заподіяв шкоду тому, кого вважав агресором, або ж порушив права третіх осіб.
В яких випадках немає обмежень по самообороні?
Перелік винятків, при яких неможливо перевищити межі необхідної оборони, наводиться в ч.5 ст.36 КК. У цих випадках допускається використання зброї, нанесення серйозного збитку здоров’ю і навіть позбавлення злочинця життя. Особа, яка вчинила такі дії, не залучається до кримінальної відповідальності.
Необмежені заходи самозахисту можливі, коли:
- здійснюється збройний напад;
- відбувається напад групи осіб (навіть якщо вони беззбройні);
- зловмисники (один або кілька) насильно, без законних підстав вторгаються в житло або інше приміщення.
Останній випадок не стосується моментів, коли проникнення на приватну територію пов’язано з крайньою необхідністю (запобігання стихійних лих, аварій, катастроф), переслідуванням злочинців і осіб, які перебувають у розшуку, проведенням слідчих дій, виконанням рішень суду, роботою екстрених служб.
Відповідальність при перевищенні заходів самооборони
Як згадувалося вище, порушення кордонів необхідної оборони при відсутності обставин, що виключають провину, може наступити тільки за двома спеціальним статтями Кримінального кодексу: ст.118 (умисне вбивство з перевищенням заходів самооборони або при затриманні злочинця) і ст.124 (нанесення тяжких тілесних ушкоджень в аналогічних ситуаціях).
Перевищення меж необхідної оборони — це вчинення стороною що захищається, умисного вбивства або умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень агресору, якщо його поведінка не давала достатніх підстав для таких заходів. Разом з тим, нездатність оцінити небезпеку і вибрати найбільш підходящі засоби протидії через сильне душевне хвилювання, спровокованого злочинним посяганням, виключає кримінальну відповідальність того, хто обороняється.
Для визнання особи винною у вчиненні цих злочинів, представник сторони обвинувачення має довести, що смерть або значна шкода здоров’ю нападника настали саме в результаті дій того, хто обороняється, при цьому останній на момент самооборони був у адекватному стані, міг або повинен був усвідомлювати наслідки своїх вчинків, а також мав злочинний умисел.
Оскільки в реальності співробітники правоохоронних органів не обтяжують себе збором виправдувальних відомостей, підозрюваних або обвинуваченим у справах перевищення самооборони краще самостійно подбати про захист в кримінальному процесі. Своєчасне звернення до адвоката дозволить уникнути відповідальності, а якщо вирок уже було винесено судом першої інстанції, то його можна оскаржити в апеляційному або касаційному порядку. Ефективну юридичну допомогу з цих та інших питань Ви завжди можете отримати від адвоката у кримінальних справах юридичної компанії «Турій та Партнери».
