Відповідальність за неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

Останнє оновлення 2026-05-26

Обов’язок державних службовців розкривати відомості про свої доходи та майно існує в Україні з 1993 року. Однак десятиліттями цей процес мав формальний характер: перевіркою займалася СБУ, а реальних механізмів покарання за брехню не існувало. Докорінний перелом стався у жовтні 2014 року з ухваленням Закону №1700-VII «Про запобігання корупції», який запровадив кримінальну відповідальність за приховування активів і неподання звітності.
Сьогодні, завдяки відкритому електронному реєстру НАЗК (запущений у 2016 році), прозорість фінансів посадовців стала предметом жорсткого державного та громадського контролю.

Коли і як подається декларація: процесуальні строки

Відповідно до ст. 45 Закону №1700-VII, суб’єкт декларування зобов’язаний подавати звітність у таких випадках:

• Щорічна: до 1 квітня року, наступного за звітним.
• При звільненні: за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
• Після звільнення (щорічна): до 1 квітня року, наступного за роком припинення діяльності.
• При вступі на посаду: за попередній календарний рік.

Крім того, у 10-денний строк необхідно письмово повідомляти НАЗК про відкриття валютних рахунків в іноземних банках та про суттєві зміни у майновому стані (витрати або покупки на суму понад 50 прожиткових мінімумів). У декларанта є лише 7 днів і не більше 3 спроб на виправлення помилок після первинного подання.

Члени сім’ї: зона особливої уваги

Однією з частих причин юридичних помилок є неправильне визначення кола осіб, чиє майно має бути зазначене в декларації. До членів сім’ї належать:

1. Неповнолітні діти.
2. Чоловік/дружина в офіційному шлюбі.
3. Особи, які спільно проживали із суб’єктом сумарно не менше 183 днів за звітний період і мають взаємні права та обов’язки (цивільне подружжя, повнолітні діти, батьки). Сусіди по орендованому житлу без ознак «ведення спільного господарства» до цієї категорії не належать.

Межа між проступком і злочином: Адміністративна vs Кримінальна відповідальність

Головний ризик для посадової особи полягає у кваліфікації її дій. Різниця між «забув на день» і «умисно приховав» визначає, чи відбудеться людина штрафом, чи отримає судимість із записом у реєстрі корупціонерів.

1. Адміністративна відповідальність (ст. 172-6 КУпАП)

Адміністративний протокол по ст. 172-6 КУпАП складається у тих випадках, коли декларація подана, але з порушенням правил. Основний критерій тут — відсутність доведеного прямого умислу на повне ігнорування закону.

• Порушення строків подання (ч. 1 ст. 172-6 КУпАП): Якщо декларація подана пізніше дедлайну без поважних причин.
  • Санкція: Штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів (850 – 1700 грн).
• Несвоєчасне повідомлення про фін. зміни (ч. 2 ст. 172-6 КУпАП): Стосується відкриття валютних рахунків або покупок на суму понад 50 прожиткових мінімумів.
  • Санкція: Штраф від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів (1700 – 3400 грн).
• Недостовірні відомості (ч. 4 ст. 172-6 КУпАП): Коли дані в декларації відрізняються від реальних на суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів.
  • Санкція: Штраф від 1000 до 2500 неоподатковуваних мінімумів (17 000 – 42 500 грн).

2. Кримінальна відповідальність (ст. 366-3 КК України)

Кримінальне провадження по ст. 366-3 КК України відкривається тоді, коли має місце умисне неподання декларації. Це ситуація повної відсутності документа в реєстрі після закінчення всіх можливих строків і попереджень.

• Ключова відмінність — Умисел: У кримінальному праві це означає, що суб’єкт усвідомлював свій обов’язок, мав можливість його виконати, але свідомо цього не зробив.
• Процедурний тригер: НАЗК надсилає офіційне повідомлення про необхідність подати декларацію протягом 10 днів. Якщо після цього строку документ не з’являється в системі без документально підтверджених форс-мажорів (війна, полон, тяжка хвороба) — правоохоронці (НАБУ, ДБР або Нацполіція) отримують підстави для відкриття справи за ст. 366-3 КК.

Порівняльна таблиця для швидкого аналізу:

Чому це важливо для захисту?

У юридичній практиці боротьба часто точиться за перекваліфікацію. Якщо адвокат доведе, що затримка була спричинена технічним збоєм, відсутністю доступу до реєстру в зоні бойових дій або станом здоров’я, склад злочину за ст. 366-3 КК «розсипається», оскільки зникає суб’єктивна сторона — умисел. У такому випадку справа або закривається, або переходить у площину адміністративного штрафу, що зберігає людині чисту біографію та право на роботу в держсекторі.

Аналіз судового прецеденту (Справа № 950/234/26, Номер провадження 1-кп/950/128/26)

Ця справа Лебединського районного суду Сумської області є хрестоматійним прикладом того, як суд трактує «умисел» у корупційних правопорушеннях.

Лебединський районний суд Сумської області виніс вирок у справі щодо колишнього депутата Михайлівської сільської ради. Суд визнав обвинуваченого винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого статтею 366-3 Кримінального кодексу України (умисне неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), однак звільнив його від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності.

Згідно з вироком, ОСОБА_3 обіймав посаду депутата Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області сьомого скликання. Його повноваження припинилися 9 грудня 2020 року — у день відкриття першої сесії Лебединської міської ради восьмого скликання.

Як суб’єкт декларування, після припинення повноважень він був зобов’язаний подати декларацію за 2020 рік у встановлений законом строк. Однак, як встановив суд, декларацію до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, він так і не подав.

Національне агентство з питань запобігання корупції підтвердило відсутність даних про подання декларації за 2020 рік у період з 1 січня 2021 року і до моменту розгляду справи.

У судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину. Він пояснив, що забув про обов’язок подати декларацію після припинення депутатських повноважень, і щиро розкаявся у скоєному.

Прокурор просила суд визнати чоловіка винним і призначити покарання, однак одразу звільнити його від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Суд призначив ОСОБА_3 покарання у вигляді штрафу в розмірі 42 500 гривень (2500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) із позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій місцевого самоврядування, строком на 1 рік.

Водночас суд звільнив обвинуваченого від відбування призначеного покарання на підставі пункту 1 частини 1 статті 49 та частини 5 статті 74 КК України — у зв’язку із закінченням строків давності.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України, належить до категорії кримінальних проступків. Згідно з позицією Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, строк давності для таких правопорушень становить два роки. На момент винесення вироку цей строк сплив.

Фактично суд констатував факт вчинення правопорушення і формально призначив покарання, однак через закінчення строків давності реальних наслідків для обвинуваченого це не матиме. Така практика є поширеною у справах про неподання декларацій, коли з моменту вчинення проступку минуло понад два роки.

Наслідки та санкції ст. 366-3 КК України: детальний розбір

Стаття 366-3 КК України належить до категорії корупційних кримінальних правопорушень. Це накладає низку жорстких обмежень, які неможливо обійти навіть за наявності хорошого адвоката.

1. Основні види покарання:

• Штраф: Встановлюється у розмірі від 2500 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на поточний момент це від 42 500 до 51 000 грн).
• Громадські роботи: Строк від 150 до 240 годин. Це безоплатна суспільно корисна праця у вільний від основної роботи час.
• Обмеження волі: До 2 років. Передбачає утримання в установах відкритого типу без ізоляції від суспільства, але під наглядом.
• Позбавлення волі: До 1 року (застосовується у випадках системного ігнорування закону або наявності інших обтяжуючих обставин).

2. Додаткове (обов’язкове) покарання:

Незалежно від того, чи призначить суд штраф або роботи, він зобов’язаний застосувати санкцію у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком до 3 років. Це означає негайне звільнення і заборону на повернення до держсектору.

3. Репутаційні та правові наслідки:

• Єдиний реєстр корупціонерів: Дані про особу вносяться до бази НАЗК довічно (з позначкою про погашення судимості пізніше). Це унеможливлює проходження будь-якої спецперевірки в майбутньому.
• Неможливість звільнення від відповідальності: На відміну від звичайних злочинів, за корупційними статтями заборонено:
  • Звільнення у зв’язку з «діяльним каяттям» (ст. 45 КК).
  • Передача особи на поруки колективу (ст. 47 КК).
  • Звільнення з випробувальним строком (ст. 75 КК) — у більшості випадків за цією статтею суди позбавлені права давати «умовний термін».
  • Застосування амністії.

Кримінальна відповідальність за ст. 366-3 КК — це не просто штраф, а довічне тавро «корупціонера», яке зачиняє двері до державного управління, правоохоронних органів і великих міжнародних корпорацій із жорстким комплаєнсом.

Рекомендації щодо правового захисту

Якщо ви виявили пропуск строку подання, необхідно заповнити декларацію негайно — до того, як правоохоронні органи почнуть перевірку. Це може стати аргументом на користь відсутності умислу на неподання документа.

У разі відкриття кримінального провадження за ст. 366-3 КК, ключовим етапом захисту є робота з доказовою базою: підтвердження технічних збоїв реєстру, відсутності зв’язку в зоні бойових дій або медичних підстав. Юридична компанія «Турій і Партнери» надає кваліфіковану допомогу на всіх етапах — від пояснень для НАЗК до представництва в суді, мінімізуючи ризики для вашої репутації та свободи.