Стаття 111-1 КК України. Колабораційна діяльність

Останнє оновлення 2026-09-28

За чотири з половиною роки стаття 111-1 КК України з новели воєнного часу перетворилася на сталу судову практику. Нижче розібрано, як побудована норма та як суди тлумачать її ознаки на практиці. Окремо розібрано три вироки за ч. 5 і ч. 6, а наприкінці описано, які лінії захисту працюють, а які — ні.

Коротко про головне

• Стаття містить вісім частин. Частини 1–7 є самостійними складами, ч. 8 — кваліфікованим складом (загибель людей або інші тяжкі наслідки). Заборона обіймати посади на 10–15 років передбачена в кожній частині.
• У трьох проаналізованих вироках за ч. 5 і ч. 6 призначено від 8 до 10 років позбавлення волі, заборону обіймати посади (10 або 15 років) і конфіскацію всього майна.
• Усі три вироки ухвалено заочно (in absentia), тому судове рішення фактично перевіряється лише на етапі доведення добровільності та ідентифікації особи.
• Основа доказів — цифрові сліди (сайти окупаційних органів, Telegram, соціальні мережі, відео) плюс портретні експертизи та впізнання за фото.
• Головне питання щодо більшості частин — «добровільність». Суди виходять із того, що її доведено, якщо у справі немає даних про примус або крайню необхідність.

1. Структура норми: що і як карається

Примітки до статті встановлюють чотири важливі визначення:

• Публічність. Публічним вважається звернення до невизначеного кола осіб, зокрема в інтернеті та ЗМІ.
• Заходи політичного характеру (ч. 6). Це з’їзди, збори, мітинги, походи, демонстрації, конференції, круглі столи тощо.
• Інформаційна діяльність (ч. 6). Це створення, збирання, отримання, зберігання, використання та поширення відповідної інформації.
• Тяжкі наслідки (ч. 8). Це шкода, що у 1000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

2. Як суди тлумачать склад на практиці

Суб’єкт і громадянство

За ч. 1–5 і 7 суб’єктом є громадянин України. Громадянство суд встановлює документально. У вироку черкаського суду його підтверджено даними Державної міграційної служби та листом Офісу Президента про те, що матеріали щодо припинення громадянства не надходили.

Там само суд нагадав, що примусове автоматичне набуття російського громадянства жителями окупованих територій Україна не визнає. Воно не є підставою для втрати українського громадянства (ч. 6 ст. 5 Закону № 1207-VII). Аргумент «у мене російський паспорт» на кваліфікацію не впливає.

Окупована територія та «окупаційна адміністрація»

Місце вчинення має значення для кваліфікації. Суди спираються на визначення окупаційної адміністрації з п. 6 ст. 1-1 Закону № 1207-VII. Це сукупність органів і структур РФ, які управляють окупованими територіями, та підконтрольних їй самопроголошених органів, які узурпували владні повноваження.

Початок окупації конкретної території суд бере з Переліку територій, затвердженого наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022. У дніпровському вироку за цим переліком окупацію Маріупольського району відлічено з 5 березня 2022 року. Період діяння потрібно звіряти з цим переліком.

Добровільність

Суди користуються формулою, яку відтворили у 2025 та 2026 роках. Добровільним вважається діяння, вчинене за можливості обрати один із кількох варіантів поведінки, з урахуванням обставин, які можуть виключати кримінальність за ст. 39 (крайня необхідність) і ст. 40 (фізичний або психічний примус) КК. Черкаський суд послався на постанову Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 638/5446/22.

Практичний висновок із трьох вироків: суди не вимагають від обвинувачення позитивно доводити свободу волі. Вони констатують, що у справі немає даних про примус, і на цій підставі вважають добровільність доведеною. Дніпровський суд пішов далі. Він послався на відеоінтерв’ю обвинуваченої, де вона тримається невимушено і, за оцінкою суду, висловлює радість від результату. Показання колишніх колег про те, що вона обійняла посаду з власної волі, суд також прийняв.

Умисел, мотив, мета

Усі злочини проти основ національної безпеки вчиняються з прямим умислом. Суддя ККС ВС Герман Анісімов на вебінарі для суддів (липень 2022) зазначив, що обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони є антидержавний мотив і мета заподіяти шкоду національній безпеці, хоча в тексті статті вони не названі. В обвинувальних актах у розглянутих справах мотив описано як ідеологічний: незгода з політикою законної влади та підтримка «входження» окупованих територій до складу РФ.

Межі між складами

• Ч. 2, ч. 5, ч. 7. За позицією судді ККС ВС Наталії Антонюк (той самий вебінар), для кваліфікації за цими частинами достатньо самого факту добровільного обіймання посади, оскільки людина допомагає агресору побудувати вертикаль незаконних органів. Межа між ч. 2 і ч. 5 визначається функціями посади. У дніпровській справі суд виходив із того, що заступник директора «районного центру зайнятості» контролював і координував роботу відділів, відповідав за бази даних і міг підписувати документи замість директора.
• Ч. 6 і ст. 111 (державна зрада). Застереження «за відсутності ознак державної зради» створює проблему. Суддя Анісімов на тому самому вебінарі висловив позицію, що розрізнити ч. 6 і ст. 111 можна лише за суб’єктом, тобто ч. 6 фактично розрахована на іноземців та осіб без громадянства. Це позиція судді, а не постанова Суду. Практика застосовує ч. 6 і до громадян України (черкаський вирок, справа № 183/8535/22 дійшла до касації). Але питання залишається відкритим.
• Сукупність зі ст. 111. У справі № 331/4882/23 (ККС ВС, 21.07.2025) громадянина було засуджено за ч. 1 ст. 111 і ч. 7 ст. 111-1 з остаточним покаранням у 13 років. Таку саму логіку озвучувала Антонюк: обіймання посади плюс реальна діяльність на ній можуть утворювати і державну зраду. Для захисту це означає ризик погіршення кваліфікації.
• Ч. 4 ст. 111-1 і ст. 111-2. Ч. 4 охоплює добровільну передачу належних особі ресурсів і господарську діяльність у взаємодії з агресором. Ст. 111-2 стосується активних дій зі збирання, підготовки та передачі ресурсів.
• Ч. 1 ст. 111-1 і ч. 1 ст. 436-2. Розрізняються об’єктом посягання: національна безпека проти миру та безпеки людства. За заперечення агресії подвійна кваліфікація неприпустима.

3. Заочне провадження (in absentia): як це виглядає у вироках

Усі три справи пройшли за єдиною схемою:

1. Спеціальне досудове розслідування. Воно дозволяється слідчим суддею. У дніпровській справі дозвіл отримано 27.03.2023, у херсонській — 06.08.2024.
2. Повідомлення. Повістки та повідомлення про підозру публікуються в «Урядовому кур’єрі» та на сайті Офісу Генпрокурора (ч. 8 ст. 135 КПК). Особа вважається належно повідомленою з моменту публікації. Дніпровський суд додав публікацію в газеті «Голос України» та на сайті суду.
3. Обов’язковий захисник. Це адвокат за призначенням від центру безоплатної вторинної правової допомоги. Він, як правило, не може зв’язатися з клієнтом. У черкаській справі захисник прямо заявив, що з’ясувати позицію обвинуваченого не вдалося.
4. Заочний судовий розгляд. Підстава: ч. 3 ст. 323 КПК, якщо обвинувачений переховується на окупованій території або в державі-агресорі чи оголошений у міжнародний розшук.
5. Публікація вироку. Інформація про вирок публікується у ЗМІ та на сайті суду (ст. 297-5 КПК).

Строк покарання обчислюється з моменту фактичного затримання. Строк додаткового покарання (заборона обіймати посади) відраховується з моменту відбуття основного (черкаський і херсонський вироки). Апеляцію можна подати протягом 30 днів. Засуджений заочно має підтвердити причини пропуску строку за ст. 138 КПК, після чого суд поновлює його.

4. Аналіз трьох вироків

Посилання на рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень наведено наприкінці. Обвинувачених у текстах вироків знеособлено, і ми зберігаємо знеособлення.

Справа № 712/12912/23 — «депутат» окупаційного органу (Черкаси, 2025)

Суд і дата: Соснівський районний суд м. Черкаси, вирок від 30.07.2025 (провадження № 1-кп/712/295/25; до реєстру направлено 12.08.2025). Заочне провадження призначено ухвалою від 30.05.2024.

Фабула. Два провадження (одне за ч. 6 від 05.05.2023, інше за ч. 5 від 17.10.2023) об’єднано 18.10.2023. Чоловік, громадянин України, зареєструвався кандидатом до «Народної Ради ДНР» від партії «Єдина Росія». 10.09.2023 його обрали. З 20.09.2023 він увійшов до складу комітету з фізкультури, спорту та туризму (постанова № 44-ПНС). Крім того, 01.05.2023 він виступив на заході під егідою партійного відділення, а 19.08.2023 виклав на своїй сторінці відеоінтерв’ю із закликами голосувати за партію.

Кваліфікація. Ч. 5 (добровільна участь в організації та проведенні незаконних виборів, зокрема обрання до таких органів) і ч. 6 (заходи політичного характеру та інформаційна діяльність).

Докази.

• Протоколи огляду сайтів, Telegram-каналів партійного відділення та соціальних мереж (у протоколі описано пошуковий запит, результати записано на DVD-R).
• Постанова «Народної Ради».
• Витяг із російського ЄДРЮО щодо компанії, де він значився директором.
• Портретна експертиза № СЕ-19/124-23/10684-ФП від 27.09.2023.
• Впізнання за фото двома свідками. Вони знали його лише зі спортивних змагань 2013–2014 років і впізнали за формою голови та вух.

Позиція захисту. Захисник за призначенням просив врахувати, що діяльність була спрямована більше на розвиток спорту, ніж на політику, і призначити покарання ближче до нижньої межі. Суд погодився лише з останнім.

Покарання.

Підсумок за ч. 1 ст. 70 (поглинення): 10 років, заборона на 10 років, конфіскація. Із засудженого стягнуто 2 868 грн за експертизу. Пом’якшувальних і обтяжувальних обставин суд не встановив.

Що важливо. Аргумент «це був спорт, а не політика» не спрацював, оскільки заходи проходили під егідою партійного відділення, матеріали були позначені партійною символікою, а сама людина брала участь у праймериз і агітувала за партію. Суд дивиться на контекст, а не на тематику заходу.

Справа № 954/1244/24 — голова «територіальної виборчої комісії» (Херсонська область, 2026)

Суд і дата: Нововоронцовський районний суд Херсонської області, вирок від 31.07.2026 (№ 1-кп/954/103/26). Набрав законної сили 31.08.2026.

Фабула. Громадянка України не пізніше 21.08.2023 за пропозицією представників окупаційних органів погодилася стати головою «Каховської територіальної виборчої комісії». З 21.08 по 10.09.2023 вона організовувала вибори до «ради депутатів Каховського муніципального округу»:

• брала участь у роботі комісії;
• видавала та засвідчувала підписом і печаткою посвідчення членів дільничних комісій;
• проводила подвірні обходи для формування списків виборців;
• організувала оформлення протоколу підсумків голосування та рішення комісії № 12/51 від 10.09.2023.

19.09.2023 вона взяла участь у першій сесії «ради», де оголосила результати та вручила посвідчення обраним.

Кваліфікація. Ч. 5 ст. 111-1.

Докази.

• Протоколи огляду сайту окупаційної «адміністрації області» з указами виконувача обов’язків «губернатора» (№ 6-у, 38-у, 106-у, 112-у, 115-у).
• Telegram-канали та сайт «виборчкому».
• Документи комісії, зокрема рішення № 12/51 та посвідчення члена дільничної комісії, підписане обвинуваченою.
• Відео першої сесії «ради» та відеоінтерв’ю.
• Дві портретні експертизи (№ СЕ-19/112-24/9186-ФП і № СЕ-19/112-24/6404-ФП) та впізнання за фото свідком.

Позиція захисту. Захисник за призначенням просив у разі визнання вини призначити мінімальне покарання. Клопотань про недопустимість доказів не заявлялося.

Покарання: 10 років позбавлення волі (максимум санкції); заборона на будь-які посади в органах влади, державного управління, місцевого самоврядування та на діяльність, пов’язану з виборчим процесом, на 15 років; конфіскація всього майна. Арешт на 1/5 частки квартири та на автомобіль збережено до виконання вироку в частині конфіскації. Стягнуто 7 572,80 грн (3 029,12 + 4 543,68). Обтяжувальною суд визнав обставину вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. Від мінімуму суд відмовився, пославшись на відсутність пом’якшувальних обставин (обвинувачена «вину не визнала, каяття не висловила»), тривалість виконання функцій та значення її діяльності для функціонування окупаційної адміністрації. Застосування ст. 69 і ст. 75 суд відхилив.

Що важливо. Суд докладно обґрунтував, що доказами саме організації виборів є не загальні посилання на «участь», а конкретні дії: підпис на посвідченнях, рішення комісії, виступ на першій сесії. Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» суд обґрунтував практикою ЄСПЛ («Коробов проти України», 2011).

Справа № 199/3134/23 — заступник директора «центру зайнятості» (Дніпро, 2026)

Суд і дата: Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра, вирок від 31.07.2026 (№ 1-кп/199/107/26).

Фабула. З початку квітня 2022 року й до складання обвинувального акта (06.04.2023) жінка, громадянка України, обіймала посаду заступника директора «Володарського районного центру зайнятості» в Нікольському. Структура входила до окупаційного «міністерства праці та соціальної політики ДНР». До обов’язків входили контроль і координація роботи відділів, контроль баз даних шукачів роботи, роботодавців і вакансій, організація навчання, право підпису замість директора. Крім того, вона давала інтерв’ю підконтрольним РФ ЗМІ.

Кваліфікація. Ч. 5 ст. 111-1 (посада з організаційно-розпорядчими функціями).

Докази.

• Показання двох колишніх колег: вона працювала в Нікольському центрі зайнятості, з 2011 року керувала відділом, після вторгнення залишилася на окупованій території.
• Впізнання за фото.
• Протокол огляду відео на YouTube, де вона дає інтерв’ю на посаді заступника директора.
• Копія паспорта.

Процедура. Розшук оголошено 02.03.2023, повідомлення про підозру опубліковано в «Урядовому кур’єрі» та на сайті Офісу Генпрокурора і вручено захиснику, спеціальне розслідування дозволено 27.03.2023. Арешт майна накладено 16.03.2023 слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Дніпра.

Покарання: 8 років позбавлення волі; заборона на 15 років обіймати посади в органах влади, державного управління та місцевого самоврядування, пов’язані з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій; конфіскація всього майна. Арешт на земельну ділянку, житловий будинок та автомобіль збережено; запобіжний захід — тримання під вартою.

Що важливо.

• Суд сформулював заборону обіймати посади за правилами п. 17 постанови Пленуму ВСУ та постанови ВС від 02.02.2022 (справа № 344/16025/18). Вона має виключати не лише ті самі посади, а й аналогічні за змістом та обсягом повноважень.
• Діяння інкриміновано як триваюче, з квітня 2022 року до дати обвинувального акта.
• У мотивувальній частині є внутрішня суперечність: у вступній частині жінку названо «раніше не судимою», а під час призначення покарання йдеться про особу, яка вчинила новий злочин у період відбування покарання за особливо тяжкий злочин. Це схоже на слід шаблону. Захисту слід використати такий недолік в апеляції.

5. Порівняльна таблиця

6. Що видно з вироків

Три вироки не становлять статистики, але динаміка показова.

• Додаткове покарання посилюється. У вироку 2025 року суд призначив заборону на мінімальний строк (10 років), у двох вироках 2026 року — на максимальний (15 років).
• Воєнний стан став обтяжувальною обставиною (ст. 67 КК) в обох вироках 2026 року. У черкаському вироку 2025 року обтяжувальних обставин не встановлено.
• Конфіскацію всього майна застосовано в усіх трьох справах, а арешт на окремі об’єкти, зокрема частки у спільному майні, збережено.
• Ст. 69 і ст. 75 КК не застосовуються. За відсутності пом’якшувальних обставин прохання про «мінімальний строк» не приймаються.
• Доказова база будується на цифрових слідах. Протоколи огляду інтернет-сторінок і Telegram-каналів підтверджуються і на рівні Верховного Суду (ККС ВС, 21.07.2025, справа № 201/11849/23; за ч. 3 ст. 111-1).

7. Стратегічні напрями захисту

1. Добровільність і ст. 39–40 КК.
   З вироків випливає, що суд не знаходить ознак примусу там, де на них не посилалися та не підтверджували їх. Захисту потрібно готувати докази заздалегідь, ще до заочного провадження. Вони включають показання свідків про погрози, документи, які пояснюють, чому неможливо було залишити посаду, дані про функції життєзабезпечення (медицина, комунальні служби). Публічні інтерв’ю та дописи, де людина виглядає задоволеною своєю роллю, суд використовує як доказ добровільності.
2. Перекваліфікація між частинами.
   Межа між ч. 2 і ч. 5 визначається реальними функціями. Для ч. 2 істотними є: відсутність права підпису та розпорядження фінансами й кадрами, технічна або виконавська посада. Треба пам’ятати про ризик зворотного ефекту: за позицією суддів ККС ВС, поєднання посади та реальної діяльності може призвести до кваліфікації за ст. 111.
3. Розмежування ч. 1 і ч. 6.
   Публікація в соціальних мережах без організації заходів і без «співпраці» з агресором може підпадати під ч. 1 (лише заборона обіймати посади), а не під ч. 6 (10–12 років). Тут потрібні точні визначення з приміток 2 і 3 до статті.
4. Ідентифікація.
   У черкаській справі свідки впізнавали людину за формою голови та вух за спогадами про зустрічі десятирічної давнини. Варто перевіряти методику портретних експертиз (якість відео, достатність ознак для ідентифікації), дотримання порядку впізнання за фото та обставини отримання самих зображень. У справі з Черкас і в херсонській справі захист цього не оспорював.
5. Цифрові докази.
   Протокол огляду має відтворювати шлях отримання інформації. Можливі питання: чи встановлювалася дата розміщення, чи збережено оригінал сторінки, чи відповідає DVD протоколу.
6. Процедура заочного провадження.
   Потрібно перевірити, чи дотримано вимоги ч. 8 ст. 135 КПК щодо публікації повістки, чи були підстави для спеціального розслідування, чи забезпечено участь захисника з моменту ухвалення відповідного рішення. Порушення можуть стати підставою для скасування як істотні порушення вимог КПК (ст. 412), але називати їх «безумовною» підставою неправильно, і кожне потрібно пов’язувати з конкретною шкодою праву на захист.
7. Покарання.

• Конфіскація всього майна має бути співмірною, особливо коли зачіпаються права інших співвласників. У херсонській справі йшлося про 1/5 частки квартири.
• У херсонському вироку до причин відмови від мінімального строку суд включив те, що обвинувачена «вину не визнала і каяття не висловила». Це спірний аргумент для заочного провадження: суд у черкаській справі сам оцінив ухилення від суду як реалізацію права не свідчити проти себе. Це наше аналітичне спостереження, а не позиція суду, але воно підходить для апеляційної скарги.
• Резолютивна частина щодо заборони обіймати посади має точно відповідати санкції (ВС, 02.02.2022, справа № 344/16025/18).
• Варто шукати внутрішні суперечності у вироку (як у дніпровській справі).

8. Часті запитання

Чи є конфіскація обов’язковою?
За ч. 4 — так. За ч. 2 і ч. 5–8 санкція допускає конфіскацію або без неї, але в усіх трьох розглянутих вироках суди її призначили.

Чи може справа слухатися без обвинуваченого?
Так, у порядку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК), якщо особа переховується на окупованій території, у РФ або оголошена в міжнародний розшук.

З якого моменту обчислюється строк покарання?
З моменту фактичного затримання засудженого.

Як оскаржити заочний вирок?
Апеляція подається протягом 30 днів. Якщо обвинувачений пропустив строк, суд поновлює його за умови підтвердження причин відповідно до ст. 138 КПК.

Потрібен захист за статтею 111-1 КК України?

Справи про колабораційну діяльність виграються або програються на ранніх етапах: під час збирання доказів добровільності чи примусу, оцінювання ідентифікації та цифрових доказів, вибору лінії кваліфікації та роботи з майном, на яке накладено арешт. Якщо вам або вашим близьким потрібен адвокат за ст. 111-1 КК України, юридична фірма «Турій і Партнери» допоможе: проаналізує матеріали провадження, оцінить перспективи та вибудує захист на кожній стадії, включно із заочним провадженням та апеляцією.