Відповідальність за встановлення чи розповсюдження злочинного впливу
Якщо вам потрібні послуги адвоката за статтею 255-1 КК України, натисніть обраний варіант месенжера або скористайтесь номером телефону вказаним на сайті. Досвід у юриспруденції з 2004 року.
Для посилення заходів протидії організованій злочинності, за прикладом таких країн як Грузія, Росія, Казахстан, Італія, українським парламентом було прийнято Закон №671-IX (так званий «закон про злодіїв у законі»). Він набув чинності 27 червня 2020 р., і з цього моменту в Кримінальному кодексі з’явилося кілька додаткових норм, що стосуються діяльності лідерів кримінальних угруповань та визначальних їх статус із юридичної точки зору.
У примітці до ст.255 КК наводиться офіційне роз’яснення нових термінів:
Суб’єкт підвищеного злочинного впливу – особа, яка завдяки своєму авторитету, іншим особистим якостям та можливостям здійснює злочинну дію та координує діяльність інших осіб, які займаються тим самим.
Фактично, під цей опис підпадають главарі ієрархічних структур у кримінальному світі: «злодії в законі», «дивляться», «авторитети», «блатні». Але оскільки критерії приналежності до перерахованих категорій законодавчо не сформульовані, правоохоронним органам доведеться доводити, що обвинувачений справді мав владу у кримінальному формуванні та/або серед ув’язнених, а ухвалюватимуть рішення з цього питання будуть суди.
Злочинний вплив означає певну поведінку суб’єкта, коли він:
- сприяє, спонукає, координує злочинну діяльність;
- розподіляє кошти, майно, активи, доходи, спрямовані на забезпечення такої діяльності (у тому числі так званий «общак»), або організує цей процес.
Виявлення подібних фактів утруднюється тим, що у ролі потерпілих зазвичай виступають особи, які під контролем членів злодійського співтовариства. Вони можуть бути як у виправних установах, так і на волі, але за неформальними правилами (поняттями) кримінальних угруповань їм заборонено відстоювати свої права шляхом звернення до поліції або до адміністрації колонії, співпрацювати зі слідством, давати свідчення. За недотримання цих норм може наступати розплата як вилучення майна, позбавлення базових потреб, насильства, вбивства. Таким чином, представники правоохоронних та пенітенціарних структур мають робити все можливе, щоб розкривати наміри зловмисників самостійно, не чекаючи скарг чи заяв від постраждалих.
| Зміст |
Склад злочину за ст.255-1 КК
Хоча встановлення та розповсюдження злочинного впливу справді є значною небезпекою для суспільства (особливо для осіб, які відбувають покарання та звільнилися з місць позбавлення волі), станом на 28.11.2021р. у Єдиному реєстрі судових рішень не виявлено жодного вироку за ст.255-1 КК.
Проте, як свідчать повідомлення на сайті Генеральної прокуратури, кримінальні провадження за звинуваченням у таких діях вже ведуться.
Правопорушення, передбачене цією статтею, складається з наступних елементів:
Об’єкт – суспільна безпека; особиста безпека затриманих, обвинувачених, засуджених; рівність людей у їхній гідності та правах. Захист цих цінностей гарантується Конституцією та Кримінальним виконавчим кодексом.
Об’єктивна сторона – встановлення чи розповсюдження злочинного впливу:
- у суспільстві (на волі)
- в ізоляторах тимчасового тримання, СІЗО, установах відбування покарань.
Встановлення впливу – формування ієрархічної структури, у якій винний набуває влади над потерпілим (підлеглим, обличчям нижчого рангу). В результаті він може нав’язувати свою волю всім, хто від нього залежить, роблячи це безпосередньо чи через посередників.
Поширення впливу – залучення нових «підлеглих» до вже існуючої ієрархічної структури кримінальної громади. Нерідко для цього застосовуються методи психологічного впливу, залякування, колективне цькування, загрози, насильство.
Злочинна влада виявляється у таких діях, як:
- спонукання, примус до виконання доручень ватажка;
- нав’язування злодійських правил (понять) та призначення покарань за їх порушення;
- організація зустрічей (сходок), реалізація судових функцій, вирішення конфліктів;
- збір та розподіл грошових, майнових та інших внесків.
Суб’єктивна сторона – прямий умисел, коли винний усвідомлює протиправний характер своїх дій та бажає настання негативних наслідків для держави, суспільства, окремих юридичних та/або фізичних осіб.
Суб’єкт – загальний, будь-яка особа старша 16 років (ч.1 та 2).
За ч.3 – особа, яка має статус підвищеного злочинного впливу, у тому числі має статус злодія у законі.
Покарання за встановлення чи розповсюдження злочинного впливу в Україні
Санкції ст.255-1 КК відповідають небезпеці цього кримінального правопорушення, та передбачають виключно тюремне ув’язнення на тривалий термін. Вони нерідко застосовуються в сукупності з такими нормами кримінального законодавства, як здирство, зберігання та збут незаконно отриманого майна, участь у сходках і ін., що ще більше ускладнює становище підсудних.
- За умисне встановлення/поширення злочинного впливу в суспільстві, якщо це не супроводжується створенням чи керівництвом злочинною організацією, і винний не має статусу ватажка кримінальної громади:
- 7-10 років в’язниці, з конфіскацією майна
- За вчинення дій, передбачених у ч.1:
- повторно;
- у тимчасових ізоляторах, СІЗО, установах відбування покарань:
- 9-15 років в’язниці, з конфіскацією або без такої
- За встановлення чи поширення злочинної влади особою, що має статус підвищеного впливу (має становище злодія в законі), незалежно від місця:
- 12-15 років ув’язнення, з конфіскацією.
Що робити, якщо подали оголошення за ст.255-1 КК?
У зв’язку із законодавчою невизначеністю термінології та відсутністю судової практики, нині немає можливості достовірно спрогнозувати, якими будуть вироки у справах щодо встановлення та розповсюдження злочинного впливу. Проте всі юридичні колізії та недоробки у цій ситуації працюють на користь обвинувачених. Так, слідству буде вкрай складно довести наявність у особи лідерського статусу в неформальній громаді, або ж підтвердити чийсь намір на поширення злочинного впливу, якщо він не зізнається в цьому добровільно.
Щоб уникнути необґрунтованих звинувачень, необхідно:
- пам’ятати про презумпцію невинності (ст.62 Конституції);
- відмовитися давати свідчення, посилаючись на ст.63 Конституції та ст.18 КПК;
- вимагати зустрічі з адвокатом ще до першого допиту (п.3 ч.3 ст.42 КПК);
- відповідати на запитання слідчого та суду лише після погодження стратегії захисту;
- не надавати інформацію, контакти, матеріали, документи, які можуть бути використані проти вас.
Якісні послуги адвоката у кримінальних справах у Києві та інших містах України можна отримати, звернувшись до адвокатського об’єднання «Турій та Партнери». Для отримання індивідуальної консультації зателефонуйте за номером, вказаним на сайті.
