Відповідальність за ненадання допомоги хворому медичним працівником
Якщо вам потрібні послуги адвоката по 139 статті КК України, натисніть на обраний варіант месенжера або скористайтеся номером телефону вказаним на сайті. Досвід в юриспруденції з 2004 року.
Конституція України (ст.49) гарантує кожній людині право на медичну допомогу. Для реалізації даної гарантії проводиться бюджетне фінансування державних і комунальних закладів охорони здоров’я, затверджуються спеціалізовані програми, проводяться централізовані закупівлі необхідних препаратів, розробляються стандарти і критерії оцінки якості лікування. Громадянам багато медичні послуги надаються безкоштовно, якщо вони звертаються в клініку, що має договір з НСЗУ, за електронною напрямку свого сімейного лікаря (в екстрених випадках – безпосередньо). За порушення прав на медобслуговування винні несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну, а іноді й кримінальну відповідальність.
Згідно з трактуванням, яка наводиться в Основах національного законодавства про охорону здоров’я (ст.3, ст.33),
Медична допомога – це діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику та лікування хвороб, отруєнь, травм, патологічних станів, а також супровід ними вагітності і пологів. Вона буває:
- невідкладної (швидка);
- первинної (сімейні лікарі, педіатри, поліклініки);
- вторинної (лікарні, лікарі вузької спеціалізації);
- високоспеціалізованої (вузькопрофільні установи);
- паліативної (полегшення психофізіологічного стану невиліковно хворих).
Медична допомога може надаватися:
- особами, які перебувають у трудових відносинах з установами охорони здоров’я;
- індивідуальними підприємцями, що мають спеціальну ліцензію.
Інформація про фахівців в сфері медицини (які отримали освіту в сфері охорони здоров’я), а також відомості про практикуючих лікарів повинні бути внесені у відповідні державні Реєстри (4,5 п.20 Постанови КМУ №411 від 25.04.2018г.).
| Зміст |
Склад злочину по ст.139 КК України
На відміну від інших громадян, професійні медики мають спеціальними знаннями і навичками щодо полегшення фізичних страждань, відновлення здоров’я, врятування життя людей. З огляду на, наскільки високою може бути ціна їх бездіяльності у критичній ситуації, законодавець розділив кримінальну відповідальність за залишення кого-небудь в небезпечному стані з боку медпрацівників (ст.139) і з боку представників всіх інших професій/студентів/безробітних (ст.136).
Обвинувальний вирок по ст.139 може бути винесено судом лише після того, як в діяннях підсудного підтвердиться наявність складу злочину, а саме:
Об’єкт – життя і здоров’я хворого.
Хворим є людина, чий статок не відповідає повного фізичного, психічного і соціального благополуччя. Він може страждати гострої або хронічної хворобою, розладом, мати пошкодження окремих органів або їх функцій, вроджені аномалії, генетичні відхилення. До хворих також прирівнюються вагітні жінки, люди похилого віку, а також люди, що випробували сильний стрес.
Пацієнт – особа, яка звернулася за медичною допомогою або яка отримує таку.
Об’єктивна сторона – протиправну бездіяльність, тобто невжиття заходів з лікування хворого всупереч встановленим правилам без поважної причини (при цьому винний повинен усвідомлювати можливий ризик для потерпілого).
Підставою для відкриття провадження у ст.139 може стати:
- неявка за викликом;
- відмова госпіталізувати пацієнта в кризовому стані;
- ненадання екстреної допомоги при травмі, пораненні, під час пологів;
- ухилення від проведення необхідних маніпуляцій, оперативного втручання;
- приховування справжнього діагнозу, обман хворого щодо лікування та ін.
Правила – це затверджені нормативними актами порядки, стандарти, методики, протоколи надання медичних послуг в конкретних ситуаціях.
Правову оцінку того, була причина поважної чи ні, дає суд після вивчення всіх обставин справи. Виправдати бездіяльність по відношенню до пацієнта можна в зв’язку з непереборною силою (стихійним лихом), крайньою необхідністю (потрібно було рятувати людину в ще більш важкому стані), хворобою самого медпрацівника, відсутністю препаратів/інструментів/обладнання.
Суб’єкт – спеціальний, осудні особи старше 16 років, які:
- отримали середньо-спеціальна або вища медична освіта;
- знаходяться в трудових відносинах з установами охорони здоров’я або займаються приватною практикою, маючи спеціальну ліцензію і реєстрацію в якості ФОП;
- зобов’язані надавати медичну допомогу відповідно до встановлених правил.
Суб’єктивна сторона – непрямий умисел в поведінці (винний усвідомлював, що своєю бездіяльністю порушує вимоги будь-якого нормативного акту, передбачав можливі ускладнення або смерть потерпілого, але не бажав цього) і необережність по відношенню до наслідків.
Покарання за залишення хворого без медичної допомоги
Важлива відмінність ч.1 ст.139 (ненадання медичної допомоги фахівцем) від ст.136 (залишення в небезпечному стані) і 140 (службова недбалість медика/фармацевта) полягає в тому, що для відкриття справи навіть не потрібно настання тяжких наслідків – досить самого факту бездіяльності лікаря по відношенню до пацієнта. Особам, засудженим за цією статтею КК України, можуть загрожувати такі види санкцій:
- За неподання медпрацівником професійної допомоги хворому, якщо він був зобов’язаний її надати, і знав, що бездіяльність може призвести до тяжких наслідків (але не привело):
- штраф до 850 грн. і заборона займатися медичною практикою до 3 років;
- до 200 годин суспільної праці;
- до 2 років виправних робіт.
- За ті самі дії, якщо в результаті хворий отримав середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження, зник безвісти (наприклад, після відмови в призначенні препаратів / госпіталізації через психічного розладу потерпілий пішов з дому і не повернувся) або помер:
- до 4 років обмеження волі;
- до 3 років тюремного ув’язнення;
- з позбавленням права працювати в сфері медицини до 3 років, або без такого.
Як уникнути кримінальної відповідальності за ст.139 КК?
Відповідно до процесуального законодавства, доводити винність підсудного повинна сторона обвинувачення (прокурор). У той же час, обвинувачений має досить багато прав, що дозволяють відстояти свою позицію і бути виправданим в суді. Кримінальні справи про ненадання медичної допомоги нерідко порушуються навіть проти добросовісних лікарів – так родичі намагаються помститися за погіршення здоров’я або смерть хворих, яких не вдалося врятувати. Якщо склад злочину відсутній, з великою ймовірністю таке виробництво буде закрито ще на етапі досудового розслідування. Таким чином, щоб уникнути судимості за ст.139, рекомендується:
- відмовитися свідчити проти себе;
- відповідаючи на питання, слідувати стратегії захисту;
- не розкривати медичну таємницю (за це передбачено покарання за ст.145 КК);
- вимагати зустрічі з адвокатом до першого допиту або в будь-який інший момент в разі потреби;
- по можливості зібрати документи, відеозаписи та інші матеріали, що підтверджують факт надання хворому допомоги, скласти список свідків.
Своєчасне залучення до справи досвідченого юриста дозволить максимально поліпшити становище обвинуваченого, а в багатьох випадках повністю позбавить від будь-яких претензій з боку правоохоронних органів. Щоб отримати послуги юриста або адвоката, зателефонуйте в компанію «Турій та Партнери» за номером, вказаним на сайті.
