Відповідальність за розголошення лікарської таємниці
Якщо вам потрібні послуги адвоката по 145 статті КК України, натисніть на обраний варіант месенжера або скористайтеся номером телефону вказаним на сайті. Досвід в юриспруденції з 2004 року.
Право на невтручання в особисте життя та захист конфіденційних відомостей гарантується ст.32 Конституції України. Дана норма забороняє будь-кому збирати, поширювати, використовувати приватну інформацію про фізичних осіб без їх згоди, крім випадків, передбачених законом. Винятки можливі лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У ст.39-1 та ст.40 Основ законодавства про охорону здоров’я, ст.286 Цивільного кодексу зазначено, що кожен пацієнт має право вимагати нерозголошення даних, що становлять лікарську таємницю, таких як:
- стан здоров’я;
- діагноз, методи лікування;
- факти звернення за медичною допомогою;
- відомості, отримані при обстеженні / огляді, їх результати;
- подробиці інтимного і сімейного життя.
Зокрема, перераховані відомості заборонено вимагати і передавати в навчальні заклади, а також за місцем роботи. Серед іншого, це обмеження стосується лікарняних листів, при заповненні яких медпрацівники не повинні згадувати конкретну причину звільнення людини від трудових обов’язків, а тільки фіксувати факт його тимчасової непрацездатності.
Разом з тим, для захисту населення від інфекційних захворювань, персонал окремих підприємств і організацій, представники ряду професій (згідно з Переліком, затвердженим Постановою КМУ №559 від 23.05.2003г.), Підлягають регулярним профілактичним оглядам. Цим категоріям осіб видаються персональні санітарні книжки, які є обов’язковими в багатьох сферах. Крім того, довідки про стан здоров’я оформляються при влаштуванні в освітні установи, наймі на роботу, вступі на військову службу, при отриманні водійських прав, придбання зброї і ін. В таких випадках медики передають відомості згідно з інструкціями МОЗ, тому їх дії не можуть розглядатися як порушення лікарської таємниці.
Якщо вищезгадана інформація використовується в наукових цілях, то при публікації статей, доповідей, праць, в дослідженнях і обговореннях повинна бути забезпечена анонімність пацієнтів.
Особливі умови для нерозголошення медичних відомостей про фізичних осіб передбачені процесуальним законодавством України. Так, з приводу захищених даних медпрацівники не допитували як свідків (п.4 ч.2 ст.65 КПК), або можуть не відповідати на відповідні питання (ч.8 ст.224), якщо тільки сам пацієнт не дав на це письмову Дозвіл. Доступ до документів і матеріалів, які містять лікарську таємницю, здійснюється за визначенням слідчого судді або суду (п.2 ч.1 ст.162, ч.6 ст.163). Судові засідання, в яких може бути розкрита такого роду інформація, проводяться в закритому форматі (ч.2 ст.27).
| Зміст |
Склад кримінального проступку по ст.145 КК
Кримінальна відповідальність за недотримання лікарської таємниці настає при наявності в діях винного складу правопорушення, включаючи:
Об’єкт – конституційне право на захист конфіденційних відомостей в сфері охорони здоров’я; порядок їх збору, зберігання, використання та передачі.
Об’єктивна сторона – неправомірне розголошення лікарської таємниці, що призвело до тяжких наслідків. Закон не визначає, які саме наслідки маються на увазі, тому їх правову оцінку дає суд. Наприклад, це може бути соціальна ізоляція людини, руйнування сім’ї, значне погіршення стану, втрата роботи, неможливість працевлаштування через діагноз, який став надбанням громадськості і т.п. Наявність причинно-наслідкового зв’язку між зазначеними фактами обов’язково.
Розголошення – це повідомлення медичної інформації про потерпілого проти його волі і / або без законних підстав третім особам. Воно може відбуватися усно, письмово, в електронному вигляді, шляхом передачі будь-яких матеріалів, допуску до документів, через публікацію в інтернеті, пресі, озвучуванні по радіо чи телебаченню.
Лікарська таємниця не порушується, якщо медпрацівник діє в рамках закону:
- надає відомості про здоров’я та лікуванні повнолітньому пацієнтові;
- обговорює стан дитини / недієздатного з батьками, опікунами, піклувальниками;
- допускає родичів до досліджень причин смерті фізичної особи (ст.285 ЦК);
- виконує визначення слідчого судді або суду;
- заповнює довідки, санітарні книжки і т.д.
Оприлюднення факту обстеження на ВІЛ / СНІД / іншу невиліковну інфекційну хворобу і результатів такого обстеження кваліфікується за ст.132 КК.
Суб’єкт – особа, яка отримала доступ до лікарської таємниці у зв’язку з виконанням службових або професійних обов’язків. Це може бути лікар, медсестра, співробітник реєстратури або лабораторії, судмедексперт, патологоанатом, фармацевт. Дотримуватися конфіденційності даних такого роду повинні також слідчі, прокурори, судді, адвокати, секретарі судових засідань, представники поліції.
Суб’єктивна сторона – прямий умисел щодо розголошення, необережність щодо наслідків. Мотив може бути будь-яким: бажання запобігти поширенню хвороби, відповідь на розпитування родичів або колег хворого, особиста неприязнь до пацієнта, незнання або нерозуміння законодавчих обмежень в даній сфері.
Якщо у підозрюваного не було наміру порушувати лікарську таємницю, а мав місце факт несумлінного ставлення до своїх обов’язків (неналежне зберігання історій хвороби та медичних карт, передача документів через знайомих), то при настанні тяжких наслідків діяння може кваліфікуватися як службова недбалість (медики, фармацевти – ст.140, решта персоналу – ст.367 КК).
Покарання за розголошення лікарської таємниці в Україні
Згідно з ч.1 ст.477 КПК, в разі недотримання медпрацівником права пацієнта на захист конфіденційної інформації, виробництво відкривається в формі приватного обвинувачення, тобто виключно за заявою потерпілого, його родичів або законних представників. Термін давності по таких справах становить 2 роки.
Оскільки санкції ст.145 КК досить м’які і не передбачають навіть обмеження волі, таке порушення вважається кримінальним проступком. Дізнання у нього ведеться в спрощеному порядку.
За навмисне розголошення лікарської таємниці, якщо це призвело до тяжких наслідків, винні (які отримали доступ до цих відомостей при виконанні посадових або професійних обов’язків), можуть бути покарані у вигляді:
- 17 000 – 68 000 грн. штрафу;
- до 240 годин суспільної праці;
- до 2 років виправних робіт;
- до 3 років заборони на ведення медичної діяльності або відсторонення від посади.
Чим допоможе адвокат за медичними справах?
Конституція і процесуальне законодавство України гарантують усім учасникам кримінального провадження право на професійну юридичну допомогу. Щоб реалізувати цю можливість, варто звернутися в компанію «Турій і Партнери». Залежно від потреб клієнта, можуть надаватися такі юридичні послуги:
Потерпілим:
- захист прав пацієнта в установах охорони здоров’я;
- складання заяви про розголошення лікарської таємниці;
- відправка адвокатських запитів, збір доказів;
- представництво в органах дізнання і в судах всіх інстанцій;
- підготовка процесуальних документів, подача позовів про відшкодування шкоди.
Підозрюваним/обвинуваченим:
- вивчення, аналіз матеріалів справи;
- формування стратегії і захист від звинувачень;
- підготовка клієнта до допитів, особиста присутність на них;
- супровід в суді, подача клопотань, скарг, апеляцій, касацій;
- відстоювання інтересів підзахисного на всіх етапах виробництва.
Отримати індивідуальну консультацію або домовитися про зустріч з адвокатом можна за номером, вказаним на сайті.
